(no subject)

[svitozarko]

коли ти зривалась холодним криком
кидаючи в стіну горня з чаєм
коли дозрівало неначе викидень
в нутрі твоєму наше прощання
коли лишалась хоча не мала би
палила квитки розкладала речі
коли спинялася і ламалася
наче складнопідрядне реченння
коли ти втрачала стійку опору
різала пальці ламала руки
коли забутньо мішала порівну
товчений трам із пісочним цукром
коли доливала горілку в чай
стирала номер немов ненавмисно
коли одягала свою печаль
як одягають старе намисто
коли ти падала і росла
коли складала свої історії
і навіть тоді коли ти пішла
я все одно залишався поряд
допивав твій чай мив тарілки
збирав докупи сторінки відчаю
поїв молоком читав казки
які щоразу міняли закінчення
і ти казала мені повір
усе мине як обідня злива
усі герої будуть живі
і може навіть колись щасливі