ну і от що тут у мене
для всіх, хто хтів би знати шо ся в мене робе
ой, багацько я тут маю написати.
ну, була в барселоні. іспанія - афігєнна, барселона і гауді - прекрасні. я завжди казала, що я туди поїду і мені там все сподобається, так і сталось. були ми там в травні. ще хочу таки в мадрид.
взагалі коли хтось при мені ще скаже, що іспанці - роспиздяї, в іспанії - криза, вся їх імперія - спадок арабів (таке я разів 3 чула від розумних, здавалось би, людей), стукну по голові. чесслово. бо під барсою - ціле підземне місто з поїздів і метро і все це функціонує як годинник, а в києві за хорошої зливи заливає станції метро і на деяких вулицях води - по груди. бо там все-все дихає зовсім іншим рівнем життя і стільки булої величі не могло лишитись від одних лише арабів. бо якими би вони дійсно закриженими і розслабленими не були, якою б туристична європа зара пластмасовою не стала - нам до неї гребти не догребти.
тепер хочу поїхати в амст, але виходить тільки на короткі вихідні.
а ще я б не проти поїхати в штати (раніше мене туди зовсім не тягнуло).
латвію толком ще теж не об'їздила, теж час від часу на вихи планую.
і ще подумую права зробити. але коли то буде - хз.
сталась в мене карколомна велосипедна кар'єра: купила я ровера на початку літа, в святу п'ятницю за 20 хв до закриття магазину. навчилась на ньому їздити за пару днів, в одну жінку мало не в'їхала, один раз трохи впала. проїхалась троха околицями, зрозуміла, як класно втикнути навушники і щось собі підспівувати, їдучи на велі. пішохідні доріжки тут ліпші, ніж в неньці проїжджа частина. на одній складній загуголині на мості навіть вуличне дзеркало повісили - щоб велосипедисти одне одного не повбивали. закривала його в під'їзді між поверхами, прикріпленим до батареї. в одну з ночей (десь в кінці другого тижня) з нього зняли переднє колесо і сідло. відремонтувала. почались болі в коліні. порипалась, поробила вправи, відрегулювала сідло, поправила техніку - ніфіга. відписалась людина, яка витягла мене зі всіх моїх болячок ще в києві - низзя мені лісапєда. навантаження на тазобедрений, віддає в коліно (та і саме коліно - воно ж в мене деформоване в наслідок все тих же тазобедрених і спроб їх вправити). обідно було шо капець. бо воно якось так... ти над тим здоров'ям б'єшся 10 років, а воно тобі раптом знов не дає робити таку просту і зручну річ.
поміняла роботу (тут же, в ризі) і зробила супа-пупа голубу карту. робота - онлайн казино, колектив класний, співробітники дуже розумні, технології топові, підходи правильні, зарплата намана, страховка, всі діла. скоро зможу дуже багато розповідати про казино, роботу дилерів і тому подібні нюанси.
українські знайомі, які чули мою теперішню російську, кажуть, що в мене прибалтійський акцент. ржу.
приїжджала сюди регіна спектор, а нині був далай лама. багато сміявся і відповідав на питання про секс )))
давно мені вже думалось, що людству здалось би витрахатись у всіх позах і комбінаціях (за взаємозгодою і в презервативах, звісно ж) і попуститись з тим сєгсом. ато стільки шуму, сил, енергії, пафосу, часу і зайнятості кращих умів по такій штатній нудній (для дискусій, а не практикування) темі. так і хочеться сказати: людство, тобі можна трахатись. трахайся на здоров'я і в радість. а решту часу займись чимсь корисним (енергії якраз же на корисне і прибуде). ато люд третину часу мучиться, бо хочеться а низзя але ні про що інше не думає бо хочеться, третину - засуджує тих, хто таки цей-во, третину - таки робить, з зажмуреними очима, пускаючись у всі тяжкі, не отримуючи ніякої насолоди. якась шиза, чесслово.
а ше я почала хостити коучсьорферів, і вони часом взагалі виносять мозок. в позитивному значенні. бо спершу ти думаєш, а чи не закривати на ключ другу кімнату, в якій всі твої доки і запаска. а коли вони стукають в двері - ти на них дивишся, а вони такі класні і свої, що ти їм просто даєш ключі від хати і не паришся.
взагалі хостити сьорферів - то як мандрувати навпаки. люди з різних куточків світу приїжджають до тебе до хати і розповідають, звідки вони, де були, що бачили. особливо народ, який автостопом проїжджає пів європи маючи пару євро в день. там такі мозги прочищені і без зайобів, що за 2 дні спілкування з ними прочищаєшся від всього лишнього і сама.
ой, багацько я тут маю написати.
ну, була в барселоні. іспанія - афігєнна, барселона і гауді - прекрасні. я завжди казала, що я туди поїду і мені там все сподобається, так і сталось. були ми там в травні. ще хочу таки в мадрид.
взагалі коли хтось при мені ще скаже, що іспанці - роспиздяї, в іспанії - криза, вся їх імперія - спадок арабів (таке я разів 3 чула від розумних, здавалось би, людей), стукну по голові. чесслово. бо під барсою - ціле підземне місто з поїздів і метро і все це функціонує як годинник, а в києві за хорошої зливи заливає станції метро і на деяких вулицях води - по груди. бо там все-все дихає зовсім іншим рівнем життя і стільки булої величі не могло лишитись від одних лише арабів. бо якими би вони дійсно закриженими і розслабленими не були, якою б туристична європа зара пластмасовою не стала - нам до неї гребти не догребти.
тепер хочу поїхати в амст, але виходить тільки на короткі вихідні.
а ще я б не проти поїхати в штати (раніше мене туди зовсім не тягнуло).
латвію толком ще теж не об'їздила, теж час від часу на вихи планую.
і ще подумую права зробити. але коли то буде - хз.
сталась в мене карколомна велосипедна кар'єра: купила я ровера на початку літа, в святу п'ятницю за 20 хв до закриття магазину. навчилась на ньому їздити за пару днів, в одну жінку мало не в'їхала, один раз трохи впала. проїхалась троха околицями, зрозуміла, як класно втикнути навушники і щось собі підспівувати, їдучи на велі. пішохідні доріжки тут ліпші, ніж в неньці проїжджа частина. на одній складній загуголині на мості навіть вуличне дзеркало повісили - щоб велосипедисти одне одного не повбивали. закривала його в під'їзді між поверхами, прикріпленим до батареї. в одну з ночей (десь в кінці другого тижня) з нього зняли переднє колесо і сідло. відремонтувала. почались болі в коліні. порипалась, поробила вправи, відрегулювала сідло, поправила техніку - ніфіга. відписалась людина, яка витягла мене зі всіх моїх болячок ще в києві - низзя мені лісапєда. навантаження на тазобедрений, віддає в коліно (та і саме коліно - воно ж в мене деформоване в наслідок все тих же тазобедрених і спроб їх вправити). обідно було шо капець. бо воно якось так... ти над тим здоров'ям б'єшся 10 років, а воно тобі раптом знов не дає робити таку просту і зручну річ.
поміняла роботу (тут же, в ризі) і зробила супа-пупа голубу карту. робота - онлайн казино, колектив класний, співробітники дуже розумні, технології топові, підходи правильні, зарплата намана, страховка, всі діла. скоро зможу дуже багато розповідати про казино, роботу дилерів і тому подібні нюанси.
українські знайомі, які чули мою теперішню російську, кажуть, що в мене прибалтійський акцент. ржу.
приїжджала сюди регіна спектор, а нині був далай лама. багато сміявся і відповідав на питання про секс )))
давно мені вже думалось, що людству здалось би витрахатись у всіх позах і комбінаціях (за взаємозгодою і в презервативах, звісно ж) і попуститись з тим сєгсом. ато стільки шуму, сил, енергії, пафосу, часу і зайнятості кращих умів по такій штатній нудній (для дискусій, а не практикування) темі. так і хочеться сказати: людство, тобі можна трахатись. трахайся на здоров'я і в радість. а решту часу займись чимсь корисним (енергії якраз же на корисне і прибуде). ато люд третину часу мучиться, бо хочеться а низзя але ні про що інше не думає бо хочеться, третину - засуджує тих, хто таки цей-во, третину - таки робить, з зажмуреними очима, пускаючись у всі тяжкі, не отримуючи ніякої насолоди. якась шиза, чесслово.
а ше я почала хостити коучсьорферів, і вони часом взагалі виносять мозок. в позитивному значенні. бо спершу ти думаєш, а чи не закривати на ключ другу кімнату, в якій всі твої доки і запаска. а коли вони стукають в двері - ти на них дивишся, а вони такі класні і свої, що ти їм просто даєш ключі від хати і не паришся.
взагалі хостити сьорферів - то як мандрувати навпаки. люди з різних куточків світу приїжджають до тебе до хати і розповідають, звідки вони, де були, що бачили. особливо народ, який автостопом проїжджає пів європи маючи пару євро в день. там такі мозги прочищені і без зайобів, що за 2 дні спілкування з ними прочищаєшся від всього лишнього і сама.