~мій-Вільнюс~
ні, ну, ви бачили таке? зникнути звідси на цілий місяць?
поїздка у Вільнюс давно відбулася і закінчилася, нотаток я не робила, роботи насипалося, Docudays прогреміли, а ще затемнення сонця, довгі переписки самі-знаєте-з-ким, і от сьогоднішній раптовий сніг... я вперше вдома цілий день, виспана і спокійна, а тільки так, коли вдома і спокій, можна нарешті взятися до писання.
коротка оповідь і багато фото - нижче)
це була друга поїздка у Вільнюс, але я не описала навіть першу, яка сталася більше року тому)) тому спробую написати просто про Вільнюс, і трохи про кожну поїздку.
мій попередній приїзд стався просто перед початком Євромайдану. власне, коли я була у Вільнюсі, перші люди вийшли на Майдан у Києві. та моя поїздка була на День народження - щоб відкрити для себе нову країну, а також, щоб зустрітися з кількома представниками громадських організацій і кількома друзями. тому я вивчала Вільнюс відповідно до "Шевченкових слідів" у ньому, а також офісів організацій, у які я заходила.
цього разу я поїхала на концерт. 7 березня у Вільнюсі виступав Ян Тьєрсен - і це було моїм основним мотивом їхати у Вільнюс в таку холоднечу. і концерт був на всі 100% вартий всього: цін у євро і кави за 70 грн, двох ночей в автобусі Вільнюс-Київ-Вільнюс, митниць і перевірок, навіть 1000 грн візовому центру "за послуги". цей концерт Яна Тьєрсена - магія творення музики і розкішне світло.
також, зовсім неочікувано знайшлося кілька нових інстаграм-знайомих, які запропонували розвіртуалізуватися. і тому в другу свою поїздку я гуляла, відкриваючи для себе не офіси організацій, а кав’рні))
загалом, все склалося прекрасно. перший сніжний і холодний день - п’ятниця. місто готувалося до ярмарки Казюкас, яка тривала всі вихідні. шалена вологість, холодно-вітряно, розряджається телефон від фотографування - і щоб заряджати я пила каву у різних кав’ярнях ще й на додачу до зустрічей.
перша кав’ярня, коли о 8 ранку було ще рано заселятися в хостел:
через різницю в температурі (у Києві вже була справжня сонячна весна!) було холодно гуляти.
один із символів ярмарки Казюкас: шпаківні.
старе місто Вільнюса - жодних висоток. всі будинки у два-три поверхи.
і вулиці максимально пішохідні - все для ярмарки і її відвідувачів)
вежа Гедимінаса. ноги привели мене до неї, поки я вигулювала час до зустрічі.
парк біля гори Гедимінаса, на якій вежа. всі його дуже радять) *особливо влітку*)))
Три хрести - вдалині. на іншому боці річки Вільнялє.
вежа і снігові сліди. 6 березня 2015
якась із старих вуличок. шукаю дорогу у свій хостел - і зовсім не поспішаю знаходити ;)
такий-от наплив людей на Казюкас.
ранок неділі - нарешті тепло і сонячно. ношу зимове пальто в руках. Кафедральна площа. будівля з колонами - кафедральний собор. поруч - дзвінниця. на неї я досі не піднялася) може, за третім разом))
ярмарка на головній вулиці Вільнюса - проспекті Гедимінаса
прогулянка вздовж річки і вигляд на новішу частину міста
хмарочоси ділової частини Вільнюса
вигляд на вежу Гедимінаса з іншого берегу річки Неріс. набережна. сонячна і тепла неділя у розпалі) прогулянка і розмови про йогу із новою - розвіртуалізованою - знайомою з Вільнюса) *нехай живе Інстаграм*
у понеділок я піднялася до трьох хрестів
сиділа на лавці, пила чай з термоса, читала вголос поезію - поруч не було майже нікого, але все те ж відчуття повної безпеки, спокою, затишку, дому: свого міста і свого місця, а ще того, що життя ідеальне <3
а потім, пізніше, був дощ. і проспект Гедимінаса без ярмарки) понеділок, день від’їзду
прогулянка вздовж річки під дощем. дуже подобається архітектура Вільнюса. стара й нова.
щоб підсумувати, в цьому місті я почуваюся, наче вдома, ба ще й так: я почуваюся, наче в Україні. я ще зовсім мало бачила Вільнюс, бо і цього разу мої ноги чомусь вибирали переважно знайомі маршрути - ними я ходила й минулого разу. якось так ставалося само собою, що я проходила повз відомі пам’ятки вдруге, втретє, вчетверте.. і лише кілька разів - нові місця і нові дороги. Тому обов’язково хочу ще. влітку. цього літа. знову)
моя литовська геть не така хороша для розмов. для розуміння - ще більш менш. та й то. потрібно реально займатися. але мені б дуже хотілося приїздити в Литву, як я приїжджаю в Німеччину - і жартувати з мешканцями цієї країни її мовою.
поїздка у Вільнюс давно відбулася і закінчилася, нотаток я не робила, роботи насипалося, Docudays прогреміли, а ще затемнення сонця, довгі переписки самі-знаєте-з-ким, і от сьогоднішній раптовий сніг... я вперше вдома цілий день, виспана і спокійна, а тільки так, коли вдома і спокій, можна нарешті взятися до писання.
коротка оповідь і багато фото - нижче)
це була друга поїздка у Вільнюс, але я не описала навіть першу, яка сталася більше року тому)) тому спробую написати просто про Вільнюс, і трохи про кожну поїздку.
мій попередній приїзд стався просто перед початком Євромайдану. власне, коли я була у Вільнюсі, перші люди вийшли на Майдан у Києві. та моя поїздка була на День народження - щоб відкрити для себе нову країну, а також, щоб зустрітися з кількома представниками громадських організацій і кількома друзями. тому я вивчала Вільнюс відповідно до "Шевченкових слідів" у ньому, а також офісів організацій, у які я заходила.
цього разу я поїхала на концерт. 7 березня у Вільнюсі виступав Ян Тьєрсен - і це було моїм основним мотивом їхати у Вільнюс в таку холоднечу. і концерт був на всі 100% вартий всього: цін у євро і кави за 70 грн, двох ночей в автобусі Вільнюс-Київ-Вільнюс, митниць і перевірок, навіть 1000 грн візовому центру "за послуги". цей концерт Яна Тьєрсена - магія творення музики і розкішне світло.
також, зовсім неочікувано знайшлося кілька нових інстаграм-знайомих, які запропонували розвіртуалізуватися. і тому в другу свою поїздку я гуляла, відкриваючи для себе не офіси організацій, а кав’рні))
загалом, все склалося прекрасно. перший сніжний і холодний день - п’ятниця. місто готувалося до ярмарки Казюкас, яка тривала всі вихідні. шалена вологість, холодно-вітряно, розряджається телефон від фотографування - і щоб заряджати я пила каву у різних кав’ярнях ще й на додачу до зустрічей.
перша кав’ярня, коли о 8 ранку було ще рано заселятися в хостел:
через різницю в температурі (у Києві вже була справжня сонячна весна!) було холодно гуляти.
один із символів ярмарки Казюкас: шпаківні.
старе місто Вільнюса - жодних висоток. всі будинки у два-три поверхи.
і вулиці максимально пішохідні - все для ярмарки і її відвідувачів)
вежа Гедимінаса. ноги привели мене до неї, поки я вигулювала час до зустрічі.
парк біля гори Гедимінаса, на якій вежа. всі його дуже радять) *особливо влітку*)))
Три хрести - вдалині. на іншому боці річки Вільнялє.
вежа і снігові сліди. 6 березня 2015
якась із старих вуличок. шукаю дорогу у свій хостел - і зовсім не поспішаю знаходити ;)
такий-от наплив людей на Казюкас.
ранок неділі - нарешті тепло і сонячно. ношу зимове пальто в руках. Кафедральна площа. будівля з колонами - кафедральний собор. поруч - дзвінниця. на неї я досі не піднялася) може, за третім разом))
ярмарка на головній вулиці Вільнюса - проспекті Гедимінаса
прогулянка вздовж річки і вигляд на новішу частину міста
хмарочоси ділової частини Вільнюса
вигляд на вежу Гедимінаса з іншого берегу річки Неріс. набережна. сонячна і тепла неділя у розпалі) прогулянка і розмови про йогу із новою - розвіртуалізованою - знайомою з Вільнюса) *нехай живе Інстаграм*
у понеділок я піднялася до трьох хрестів
сиділа на лавці, пила чай з термоса, читала вголос поезію - поруч не було майже нікого, але все те ж відчуття повної безпеки, спокою, затишку, дому: свого міста і свого місця, а ще того, що життя ідеальне <3
а потім, пізніше, був дощ. і проспект Гедимінаса без ярмарки) понеділок, день від’їзду
прогулянка вздовж річки під дощем. дуже подобається архітектура Вільнюса. стара й нова.
щоб підсумувати, в цьому місті я почуваюся, наче вдома, ба ще й так: я почуваюся, наче в Україні. я ще зовсім мало бачила Вільнюс, бо і цього разу мої ноги чомусь вибирали переважно знайомі маршрути - ними я ходила й минулого разу. якось так ставалося само собою, що я проходила повз відомі пам’ятки вдруге, втретє, вчетверте.. і лише кілька разів - нові місця і нові дороги. Тому обов’язково хочу ще. влітку. цього літа. знову)
моя литовська геть не така хороша для розмов. для розуміння - ще більш менш. та й то. потрібно реально займатися. але мені б дуже хотілося приїздити в Литву, як я приїжджаю в Німеччину - і жартувати з мешканцями цієї країни її мовою.