домашні.улюбленці
на моєму підвіконні ззовні з’явився дивний послід
в одному місці. очевидно, що падає згори, але не було зрозуміло, від кого, бо ж доволі помітний, а над вікном у мене невеличкий дашок-козирок, і жодної активності я не помічала
"що тут думати," - сказали мама з татом, - "це великий павук"
ооо, ви б бачили його!
вдень його не видно - він ховається під самим дашком, і побачити цю чорну плямку можна хіба з балкона кухні, якщо визирнути вбік на моє вікно
крім того, я маю звичку не підіймати ролети на крайніх частинах вікна (а воно в мене на ширину кімнати) до самого верху. а сьогодні вдень підняла - і ввечері побачила Його!! великого, ідеально-павучої форми, з білим хрестом на тілі, що сидів на павутинні у верхньому кутку вікна.
врешті, він мені не заважає - на моєму вікні (тій частині, яка відкривається) сітка.
і тому почуваюся безпечно: простір у нас розмежований.
тато говорить, павук прижився, бо я постійно відчиняю вікно (чи то рідко зачиняю), і тепле повітря йде з вікна саме вгору і гріє павука. а тепла погода - запорука життя різних мушок, їжі павука. й самого павука.
і павук, власне, відчувається, наче максимально спрощена демоверсія кота: він цікавий, він існує поруч мене, але доглядає за собою сам. і те, що взаємодії з ним 0, мене абсолютно влаштовує. от тільки підвіконня потрібно якось помити. чи почекати на дощ.
в одному місці. очевидно, що падає згори, але не було зрозуміло, від кого, бо ж доволі помітний, а над вікном у мене невеличкий дашок-козирок, і жодної активності я не помічала
"що тут думати," - сказали мама з татом, - "це великий павук"
ооо, ви б бачили його!
вдень його не видно - він ховається під самим дашком, і побачити цю чорну плямку можна хіба з балкона кухні, якщо визирнути вбік на моє вікно
крім того, я маю звичку не підіймати ролети на крайніх частинах вікна (а воно в мене на ширину кімнати) до самого верху. а сьогодні вдень підняла - і ввечері побачила Його!! великого, ідеально-павучої форми, з білим хрестом на тілі, що сидів на павутинні у верхньому кутку вікна.
врешті, він мені не заважає - на моєму вікні (тій частині, яка відкривається) сітка.
і тому почуваюся безпечно: простір у нас розмежований.
тато говорить, павук прижився, бо я постійно відчиняю вікно (чи то рідко зачиняю), і тепле повітря йде з вікна саме вгору і гріє павука. а тепла погода - запорука життя різних мушок, їжі павука. й самого павука.
і павук, власне, відчувається, наче максимально спрощена демоверсія кота: він цікавий, він існує поруч мене, але доглядає за собою сам. і те, що взаємодії з ним 0, мене абсолютно влаштовує. от тільки підвіконня потрібно якось помити. чи почекати на дощ.