Кіно про школу, дружбу, білок і старі стрічки
Чомусь шукаючи легких фільмів все одно натрапляю на трохи важкі, хай із комедійними вкрапленнями. Але знайти добру драму теж не завжди просто.
Тож розповім про фільм, від якого гроза за вікном відійшла на другий план, а сльози у фінальний момент котилися самі собою.
"Я, Ерл та дівчина, що помирає" (Me and Earl and The Dying Girl, 2015) - чудова стрічка для дощової погоди. Обов'язкова до перегляду тим, хто фанатіє від фільмів про американську школу і в очікуванні чогось нетипового на типову тему.
Про що піде мова зрозуміло уже із самої назви, однак хвороба та смерть тут далеко не на першому плані.
Це ще одна розповідь про біль дорослішання, несподівану дружбу, відсутність свого місця у клятій школі і пристрасть до чогось.
У головного героя Грега є пристрасть до перезнімання старих стрічок, кращий друг Ерл, нетерпимість до школи та інших учнів, однак немає бажання вступати в коледж, любові до себе та розуміння, що варто робити зі своїм життям.
Такий собі типовий набір екзистенційних дилем старшокласника, однак показаний зовсім не так, як може здатися із цього опису.
Не хочеться писати пафосно, але чомусь мені у цьому фільмі було гарним все і мабуть він буде №1 у списку порад на випадок, якщо хтось напише #порадьякийсьгарнийфільм.
Замість рецепта від лікаря: фільм повертає віру в себе, вчить не здаватися в тому, що подобається, навіть якщо це виходить жахливо, не змінювати власних траєкторій, але й не гнобити себе, а ще бути щирим, бо щирість - це те, що рятує нас від жорстокості світу цього.
Ще варто додати, що фільм знятий за книжкою і гадаю, вона має бути ще у кілька разів чудовіша за фільм, однак #добрешоєфільм:)
Click to view