Фільм, що розриває серце на шматки
Фільм, що зачепив мене ще своїм плакатом під час Днів польського кіно, проте уже не йшов у прокаті, тож просто залишалось чекати і вірити, вірити й чекати, коли він буде у мережі. Ну і врешті цей день таки настав:)
Якщо цього березня вас накриває хвиля відчаю та безнадії, тоді вам точно треба дивитися фільм, котрий переверне все з ніг на голову.
Дивлячись цю польську "Хімію" (Chemia, 2015) ви будете плакати навзрид, вражатися з реалістичності моментів і хотіти чуда, не розуміючи, що воно вже й так є всередині цих героїв.
Польське кіно уміє тебе поставити на місце і показати, як навіть такі здавалось заїжджені американським кінематографом теми невиліковних хвороб можуть зазвучати по-новому. Особливо, якщо ця історія натхненна життям реальної кобіти.
"Хімія" - реальна історія боротьби за життя: починаючи від байдужості і закінчуючи рішучим прагненням змінити незворотні обставини.
Ці двоє не виглядали на традиційну пару закоханих, більше того, Любов як така, зовсім не входила в їхні плани. Вона хотіла померти від смертельної недуги і для цього відмовилася від будь-якого лікування, а Він - хотів вчинити самогубство, та щоразу відкладав той судний день. Та в Бога виявився зовсім інший сюжет для них: і саме тому їхні машини опинилися поруч на одній і тій же стоянці.
Перефразовуючи одну відому фразу, ця стрічка про Любов, яка відбувається з тобою, поки у тебе зовсім інші плани.
Прекрасний та сильний фільм-нагадування, що жити треба так, ніби завтра ніколи не буде.
І наостанок дві бомбезні "чорні" цитати з фільму:
"Лєна Зіберт, 26 років.
Тут лежить мертвий доказ, що можна чудово прожити життя без жодної мети".
"Тут спочиває Бенедикт Більський, який прожив аж 33 роки, протягом яких він дуже шкодував про це".
Click to view