Данський фільм Hævnen ("Помста") - оскароносець цього року в категорії кращого іноземного - досліджує вічну тему добра і зла, правди і кривди, помсти і прощення у двох паралельних сюжетних лініях об’єднаних одним героєм. Герой цей -- лікар Антон, котрий працює в якомусь умовному африканському чи то таборі для біженців чи то злиденному селищі, періодично навідуючись з беззаконного, пофарбованого в фільмі в ядучі охристі кольори африканського континенту додому в ідилічну і благополучну Данію з рівно підстриженими газонами, чепурненькими заміськими будиночками, тихими озерами, блакитним небом і пухнастими хмарками.
В Данії у нього дружина, що чим далі відчужується від свого чоловіка (відчуження це досить умовно і поверхнево показане в фільмі - припустимо їй набридло, що благовірний вічно в Африці стирчить) і двоє синів. Звісно, ідилічний заміський будиночок, рівно підстрижені газони, сяюча автівка - все в комплекті. Ніякого екстриму - це вам не Африка.
Дуже неквапливо, у такій споглядальній манері, фільм почне розкривати приховані таємниці ідилічних міських пейзажів. Виявляється данці ненавидять шведів. А Антон - швед, і син його теж. Виявляється в ідилічних данських школах так само як і в беззаконній Африці (раз вже чорний континент тут у протиставленні) - цькують слабких і поважають грубу силу. А, наприклад, гуманістичні ідеали Антона, який в своїх волонтерських мандрах щодень стикається з лихом і горем, недоступні простому неголеному данському пролетарію з автосервісу.
Не дуже доступні гуманістичні ідеали і філософія Антона і його синові Еліасу, адже хлопчик, що не так давно був об’єктом насмішок всього класу раптом отримав заступника і друга в особі новенького в школі - Крістіана з його більш зрозумілою філософією помсти за заподіяну образу. «Помста» Крістіана теж насправді тема з подвійним дном, адже це дуже дитяче, безсиле бажання помститися (кому - світові?) за незворотну втрату. Межа між справедливістю і помстою розмивається коли Крістіан провокує друга на небезпечну для обох "справу честі", а ідеали Антона постають перед серйозним випробуванням.
Протиставлення дорослого гуманізму - гуманізму вирощеного, надбаного протягом життя - дитячому максималізму з його чорно-білим фарбуванням дійсності, далекому від заповідей Нового Заповіту, складає важливу лінію фільму. І саме ця лінія вже варта отриманого фільмом Оскара.
Click to view