(no subject)
Вчора бродила по ЖЖ в пошуках нових цікавих людей ….
Кілька разів натрапила на пости на українській мові….І довго-довго кайфувала читаючи їх….Згодом прийшло розуміння : «Я скучила за мовою!»
Загалом то і вірші і прозу я пишу і на російській і на українській, хоча моєю рідною чесніше треба вважати «суржик» (хто не знає - це помісь української з російською ).
Окремо хотілось би описати своє відношення (а точніше почуття) до української.
Для мене вираження своїх думок на цій мові є ніби якимось таїнством, ніби говорячи на ній я говорю з набагато глибших пластів своєї свідомості (а може ї підсвідомості).
Ні в якому разі не хочу ненароком обіднити російську мову - іноді певні думки для мене точніше передати саме нею.
Якщо,для більшого розуміння, провести аналогію то :
Російська передає колір відчуттів
Українська -- їх звучання . . .
P.S: і якщо мій щоденник - це мій Світ - то щоб краще передати його нюанси та особливості - я буду вести його на двох мовах))
Бо що то за колір без мелодії, і мелодія без кольору . . .