Удивительно точные слова нашла Катя
Не запитуй, хто він. Один собі. Є і є.
Підвернувся, знайшовся, стався, не ловить ґав,
не ламає мене, не занурює у своє,
обіймає спокійно, ніби змія-удав.
Якби міг, ти мене йому, звісно би, не віддав.
Чи волів би йому розповісти, як все було?
Про нічні міста і зустрічних авт золоті вогні.
Спільна пам’ять зло, а окрема - подвійне зло.
Забуваю чужі квартири незамкнені, добрі сни,
Бордінг-паси, температуру, критичні дні.
Забуваю, як внутрішня відстань зростала між
Наших днів, розбавлених сонцем один на два.
Як захований у подолі іржавий ніж,
Як гнила вода, як важка з недосипу голова,
Як недбало латинками писані злі слова.
Пожалій мене, слухай, пусти забути і бути з тим,
хто вже від початку безболісно став чужим.
Голуба вода, голубе це світло нічне.
Начаклуй чи наплач собі, лиш не займай мене.
Не з’являйся, прошу, ніколи, ніколи не.
опубликовано с помощью tumblr на MEDIA MANIAC
rss2lj