Дай, Боже милий, часу крила,
щоб я змогла і полетіла
в моє дитинство, де мене
щодення не наздожене,
де вранці сонце сходить вчасно,
як вишня, щастя спіє рясно
для мене - дівчинки малої...
не відчуваю долі злої,
та все одно чогось немає,
того, що лише серце знає.
© Copyright: Светлана Чернявская, 2011
Свидетельство о публикации №11107278520