Nov 18, 2008 14:24
Мистецтво має бути пронизаним самим собою від фундаменту і до кінчиків волосинок всього його єства. Коли ж приходиш до каси театру, аби придбати білет за один день до вистави, а перед тобою сидить мудило жіночого роду і в буквальному розумінні розпльовується на всі сторони гарбузовим насінням, ні, треба закінчувати дане речення - занадто воно довге. І ще й нахабно не хоче з якогось дива продати квитки а відсилає на завтрашній день, думки про високе кудись враз зникають і банально хочеться послати накуй те убоге створіння. Але це було би лиш повторенням недолугости останнього, то ж най смокче своє лушпиння без мого словесного благословіння.
антидибілізм,
навколишній світ