Душевні коти
Ці коти шкребуться, коли на душі гірко, і тихо сплять, заколихані тимчасовим, примарним щастямі. Вони
з"являються всередині кожної людини з моменту першого її контакту з болючою несправедливістю цього світу і ні на мить не покидають бездонну темінь людського єства.
Поселяються в м"яку та світлу коморку дитячої душі і безжальними кігтями, з дня в день рватимуть тонкий шовк своєї обителі, завдаючи щемлячого, невимірного болю.
А потім втихнуть. Заснуть.
Здватиметься, ніби й не дихають вже...
А тоді, ніби з доброго дива, шалене безсоння змусить їх знов і знов точити свої гострі, мов гільйотина, кігті...
Шовк все грубішатиме. Грубі латки на ніжній матерії виглядатимуть вбого та огидно. Тому, хазяїн душі ховатиме цю котячу обитель все далі від оточуючих, не пускаючи нікого навіть одним оком поглянути на неї, колись м"яку, ніжну та чисту.
Тимчасові радощі не лікують. Поки коти сплять, вони нашивають шовкові латки на шовкову душу, але занадто грубими нитками.
А потім знову точені нігті торкатимуться все грубішої поверхні.
І знову тиша.
І знову. Знову.
Кішок не отруїти алкоголем, не обманути кокаїном.
Та все ж одного дня вони помруть. На хвлину пізніше від душі. З її часточками під кігтями.
з"являються всередині кожної людини з моменту першого її контакту з болючою несправедливістю цього світу і ні на мить не покидають бездонну темінь людського єства.
Поселяються в м"яку та світлу коморку дитячої душі і безжальними кігтями, з дня в день рватимуть тонкий шовк своєї обителі, завдаючи щемлячого, невимірного болю.
А потім втихнуть. Заснуть.
Здватиметься, ніби й не дихають вже...
А тоді, ніби з доброго дива, шалене безсоння змусить їх знов і знов точити свої гострі, мов гільйотина, кігті...
Шовк все грубішатиме. Грубі латки на ніжній матерії виглядатимуть вбого та огидно. Тому, хазяїн душі ховатиме цю котячу обитель все далі від оточуючих, не пускаючи нікого навіть одним оком поглянути на неї, колись м"яку, ніжну та чисту.
Тимчасові радощі не лікують. Поки коти сплять, вони нашивають шовкові латки на шовкову душу, але занадто грубими нитками.
А потім знову точені нігті торкатимуться все грубішої поверхні.
І знову тиша.
І знову. Знову.
Кішок не отруїти алкоголем, не обманути кокаїном.
Та все ж одного дня вони помруть. На хвлину пізніше від душі. З її часточками під кігтями.