Прочитано у травні-червні
Невеличка криза, плюс було кілька поїздок, то трохи повернувся до читання
«Книга Балтіморів» Жоеля Діккера - великий прохідний роман про Америку. Швейцарець Діккер знову вигадує купу сюжетних ниток, які сплітаються і розплітаються так, як треба автору. В цьому є реміснича майстерність, але геть немає драйву. Персонажі картонні, Америка пласка, досить швидко повстає питання для чого жувати цей пластмасовий силос. Те саме, що в «Правді про справу Гаррі Квеберта» тільки гірше. 2,5 з 5.
«Війна у В’єтнамі (1946-1975)» Філіпа Д.Девідсона - дуже цікава книга про найвідомішу локальну війну у світі. Автор, американський генерал, уважно і тверезо вивчає причини того, що спочатку Французька імперія, а потім США програли в’єтнамським комуністам. Останнім допомагали місцевість (джунглі і велика кількість карстових печер, вже готових криївок) та клімат (сезони дощів зупиняли авіацію і знищували дороги), а також китайські сусіди. Плюс на війні важать не тільки озброєння і техніка, але й бойовий дух солдатів, їх готовність помирати, і готовність суспільства приймати їх смерті. Найкращі в’єтнамські генерали могли втрачати дивізії за дивізіями, набирати нові і кидати їх на смерть, тоді як «західні» генерали знаходилися під постійним політичним тиском. Детальні описи всіх важливих боїв і цілої війни, ідеальне чтиво для військових і тих, хто цікавиться військовою теорією та практикою. 5 з 5
«Недільний день біля басейну в Кігалі» Жиля Куртманша - художній опис найбільшого геноциду останніх десятиліть. Різанина в Руанді сталася не знічев’я, до неї довго готувалися на очах у «західних» бюрократів, які старанно ховали голову в пісок і не помічали очевидного. Тільки вбивства сотень тисяч людей примусили світове співтовариство діяти. Такий собі Чорнобиль західного світу. Ну і урок Україні, що нам не треба дуже сподіватися на допомогу партнерів. Потужна історія перечіпляється об слабку літературу. Перестаркуватий автор довго і слиняво розповідає про кохання перестаркуватого головного героя до молодої африканки, чим заважає, але текст не знищує. 3,5 з 5
«22:04» Бена Лернера - роман про природу творчості. Американський автор середньої руки пише про роман про творчу кризу у вигаданого автора середньої руки. Автор і персонаж змішуються майже до нероздільності, все, що письменник бачить і чує може бути використано. Жива (на відміну від Діккера) Америка, цікаві персонажі і жодних спроб штучного підбадьорення сюжету. Та це й не треба. 4,5 з 5.
«Царі ординські. Біографія ханів та правителів Золотої Орди» Романа Почекаєва - книга про те, звідки пішла Російська імперія (а могла Литовська). У школі нас вчили маячні про татарсько-монгольське ярмо, тоді як руські князівства була тісно інтегровані у Золоту Орду і не дуже відрізнялися від її частин. Скориставшись послабленням центральної влади, місцеві властителі забирали владу в своїх улусах, так само вчинили і князі Московські. Щоправда, вони змогли відновити Золоту Орду, щоправда, зі столицею не в Сараї, а в Москві. 5 з 5.
«Узурпатори та самозванці степових імперій» Романа Почекаєва - ідеальна книга про систему влади на теренах імперії Чингізхана. Чому хан був найголовнішим і хто міг стати ханом. Спочатку вас буде тіпати від великої кількості незнайомих імен, а потім захопитесь, бо це кручі аніж «Гра престолів» і не вигадка, а історичний матеріал. 5 з 5.
«Економіка кам’яного віку» Маршалла Салінса - науковий розгром стереотипів про життя первісних людей. Які жили важче, але веселіше в тому сенсі, що мали працювати менше, аніж жертви неолітичної революції. Детальний розбір того, як і чим жили в палеоліті, іноді трохи нуднуватий, але ґрунтовний. 4,5 з 5
«Біологія добра і зала» Роберта Сапольськи - текстовий варіант відомого стенфордського курсу лекцій. Якщо текст вам зручніший за відео, то вам сюди. Сапольські розповідає про те, хто ми, чому ми такі і що з цим робити. Не те щоб в книзі багато сенсацій, але складається більш-менш повна картина того, що і як вплиає на нашу поведінку. Підручник здорової людини. 5 з 5
«Гарні, двадцятирічні» Марека Хласко - чарівна книга польського Довлатова, написана тоді, коли сам Довлатов, ще не писав. Проклятий поет живе в лайт-версії імперії зла, емігрує на Захід, але і там не знаходить щастя. Читає про його мандри і розумієш, що це щось середнє між «Одиссеєю» та «Пригодами бравого солдата Швейка». Єдиний недолік книги - вона дуже швидко закінчується. 5 з 5
«Будинок із сірників» Євгенії Сенік - роман про швейцарських бездомних. Українська авторка поїхала до Швейцарії, працювала і розмовляла з місцевими «зайвими» людьми, а потім написала книгу. Тут не буде великих трагедій (все ж таки Швейцарія), але будуть цікаві історії людей, які загубили себе. Помірна критика суспільства споживання, цікаві подробиці альпійського життя, трохи екзальтованості авторки. Хороша книга для пляжу чи подорожі. 4 з 5.
«Книга Балтіморів» Жоеля Діккера - великий прохідний роман про Америку. Швейцарець Діккер знову вигадує купу сюжетних ниток, які сплітаються і розплітаються так, як треба автору. В цьому є реміснича майстерність, але геть немає драйву. Персонажі картонні, Америка пласка, досить швидко повстає питання для чого жувати цей пластмасовий силос. Те саме, що в «Правді про справу Гаррі Квеберта» тільки гірше. 2,5 з 5.
«Війна у В’єтнамі (1946-1975)» Філіпа Д.Девідсона - дуже цікава книга про найвідомішу локальну війну у світі. Автор, американський генерал, уважно і тверезо вивчає причини того, що спочатку Французька імперія, а потім США програли в’єтнамським комуністам. Останнім допомагали місцевість (джунглі і велика кількість карстових печер, вже готових криївок) та клімат (сезони дощів зупиняли авіацію і знищували дороги), а також китайські сусіди. Плюс на війні важать не тільки озброєння і техніка, але й бойовий дух солдатів, їх готовність помирати, і готовність суспільства приймати їх смерті. Найкращі в’єтнамські генерали могли втрачати дивізії за дивізіями, набирати нові і кидати їх на смерть, тоді як «західні» генерали знаходилися під постійним політичним тиском. Детальні описи всіх важливих боїв і цілої війни, ідеальне чтиво для військових і тих, хто цікавиться військовою теорією та практикою. 5 з 5
«Недільний день біля басейну в Кігалі» Жиля Куртманша - художній опис найбільшого геноциду останніх десятиліть. Різанина в Руанді сталася не знічев’я, до неї довго готувалися на очах у «західних» бюрократів, які старанно ховали голову в пісок і не помічали очевидного. Тільки вбивства сотень тисяч людей примусили світове співтовариство діяти. Такий собі Чорнобиль західного світу. Ну і урок Україні, що нам не треба дуже сподіватися на допомогу партнерів. Потужна історія перечіпляється об слабку літературу. Перестаркуватий автор довго і слиняво розповідає про кохання перестаркуватого головного героя до молодої африканки, чим заважає, але текст не знищує. 3,5 з 5
«22:04» Бена Лернера - роман про природу творчості. Американський автор середньої руки пише про роман про творчу кризу у вигаданого автора середньої руки. Автор і персонаж змішуються майже до нероздільності, все, що письменник бачить і чує може бути використано. Жива (на відміну від Діккера) Америка, цікаві персонажі і жодних спроб штучного підбадьорення сюжету. Та це й не треба. 4,5 з 5.
«Царі ординські. Біографія ханів та правителів Золотої Орди» Романа Почекаєва - книга про те, звідки пішла Російська імперія (а могла Литовська). У школі нас вчили маячні про татарсько-монгольське ярмо, тоді як руські князівства була тісно інтегровані у Золоту Орду і не дуже відрізнялися від її частин. Скориставшись послабленням центральної влади, місцеві властителі забирали владу в своїх улусах, так само вчинили і князі Московські. Щоправда, вони змогли відновити Золоту Орду, щоправда, зі столицею не в Сараї, а в Москві. 5 з 5.
«Узурпатори та самозванці степових імперій» Романа Почекаєва - ідеальна книга про систему влади на теренах імперії Чингізхана. Чому хан був найголовнішим і хто міг стати ханом. Спочатку вас буде тіпати від великої кількості незнайомих імен, а потім захопитесь, бо це кручі аніж «Гра престолів» і не вигадка, а історичний матеріал. 5 з 5.
«Економіка кам’яного віку» Маршалла Салінса - науковий розгром стереотипів про життя первісних людей. Які жили важче, але веселіше в тому сенсі, що мали працювати менше, аніж жертви неолітичної революції. Детальний розбір того, як і чим жили в палеоліті, іноді трохи нуднуватий, але ґрунтовний. 4,5 з 5
«Біологія добра і зала» Роберта Сапольськи - текстовий варіант відомого стенфордського курсу лекцій. Якщо текст вам зручніший за відео, то вам сюди. Сапольські розповідає про те, хто ми, чому ми такі і що з цим робити. Не те щоб в книзі багато сенсацій, але складається більш-менш повна картина того, що і як вплиає на нашу поведінку. Підручник здорової людини. 5 з 5
«Гарні, двадцятирічні» Марека Хласко - чарівна книга польського Довлатова, написана тоді, коли сам Довлатов, ще не писав. Проклятий поет живе в лайт-версії імперії зла, емігрує на Захід, але і там не знаходить щастя. Читає про його мандри і розумієш, що це щось середнє між «Одиссеєю» та «Пригодами бравого солдата Швейка». Єдиний недолік книги - вона дуже швидко закінчується. 5 з 5
«Будинок із сірників» Євгенії Сенік - роман про швейцарських бездомних. Українська авторка поїхала до Швейцарії, працювала і розмовляла з місцевими «зайвими» людьми, а потім написала книгу. Тут не буде великих трагедій (все ж таки Швейцарія), але будуть цікаві історії людей, які загубили себе. Помірна критика суспільства споживання, цікаві подробиці альпійського життя, трохи екзальтованості авторки. Хороша книга для пляжу чи подорожі. 4 з 5.