Прочитано у серпні
«Життя» Кіта Річардса - захоплюючі мемуари та гімн творчості від одного з засновників «Rolling Stones». Ніколи не слухав «роллінгів» (правильно було називати «стоунз», принаймні Річардс робить тільки так), але після прочитання цієї монументальної книги (564 сторінки) зацікавився. А як інакше, якщо Річардс з таким захопленням розповідає про музику. Купа подробиць гри на гітарі, які ти не розумієш, але драйв оповідача тягне за собою. Тут є і про дитинство, про відносини батьків і дітей, досить багато про наркотики, які Річардс вживав не одне десятиліття, про відносини з жінками, але головна в книзі музика. І саме її написання виглядає, як найбільший кайф у світі. Розмови про музику, постійна гра, багатогодинні джемування, просто заради задоволення. Книга написана дуже щиро і дуже наближено, ти наче розмовляєш з Річардсом, який не намагається виглядати генієм чи героєм, а розповідає історію людини. Річардс писав цю книгу з професіоналом - Джеймсом Фоксом, останньому вдалося зробити так, щоб на сторінках Кіт звучав не гірше, аніж на сцені. 5 з 5.
«Ми - це наш мозок» Діка Свааба - книга про те, що ми формуємося, як особистості значно раніше, аніж можна було подумати. Базові риси людської особистості закладаються під час зростання плоду у череві матері, тобто задовго до того, як ця особистість почне себе усвідомлювати. Наша схильність до тих чи інших хвороб, наша поведінка в дорослому житті, міцність до стресу, сексуальна орієнтація, відчуття власної статі і багато чого ще закладається під час формування та зростання плоду, тому максимально важливо забезпечити комфортні умови для матері, унеможлививши стресові умови. Свааб наводить купу цікавих прикладів і демонструє, що багато чого з того, що ми вважаємо своїм особистим рішенням чи вибором, є автономною роботою різноманітних структур мозку, дію яких свідомість просто присвоює, бо для людини важливо мати відчуття, що вона все контролює. Хоча насправді ні. 5 з 5.
«Коротка історія семи вбивств» Марлона Джеймса - великий ямайський роман. І в цьому визначенні немає ані крихти сарказму. Великий і за розміром (688 сторінок) і за задумом і за виконанням текст. Занурення в жахливо-принадне життя на Ямайці, повне насильства, вбивств, сексу, корупції та наркотиків. Купа оповідачів, кожен зі своїм стилем і всі ненадійні. Інколи відчуваєш втому від їх нескінчених монологів, але покинути книгу не можеш, вона тримає тебе гравітацією свого масштабу. Відпускає тільки для того, щоб погуглити якісь деталі. Невеличка країна (2 мільйона населення - менше за Львівську область), яка спочатку підкорила світ завдяки Бобу Марлі та растаманам, а потім завоювала Східне узбережжя США своїми жорстокими бандами наркоділерів. Книга і про це теж, а також про природу насильства, про долю жінки в суспільстві, яке сприймає їх лише, як сексуальні об’єкти, про кримінальних патріархів, про сплав продажних політиків і бандитів. Масштабний і чудово зроблений текст на який у автора, вихідця з заможної ямайської родини, пішло чотири роки, в тому числі рік творчої відпустки. Час не був згаяний. 5 з 5
«Ми - це наш мозок» Діка Свааба - книга про те, що ми формуємося, як особистості значно раніше, аніж можна було подумати. Базові риси людської особистості закладаються під час зростання плоду у череві матері, тобто задовго до того, як ця особистість почне себе усвідомлювати. Наша схильність до тих чи інших хвороб, наша поведінка в дорослому житті, міцність до стресу, сексуальна орієнтація, відчуття власної статі і багато чого ще закладається під час формування та зростання плоду, тому максимально важливо забезпечити комфортні умови для матері, унеможлививши стресові умови. Свааб наводить купу цікавих прикладів і демонструє, що багато чого з того, що ми вважаємо своїм особистим рішенням чи вибором, є автономною роботою різноманітних структур мозку, дію яких свідомість просто присвоює, бо для людини важливо мати відчуття, що вона все контролює. Хоча насправді ні. 5 з 5.
«Коротка історія семи вбивств» Марлона Джеймса - великий ямайський роман. І в цьому визначенні немає ані крихти сарказму. Великий і за розміром (688 сторінок) і за задумом і за виконанням текст. Занурення в жахливо-принадне життя на Ямайці, повне насильства, вбивств, сексу, корупції та наркотиків. Купа оповідачів, кожен зі своїм стилем і всі ненадійні. Інколи відчуваєш втому від їх нескінчених монологів, але покинути книгу не можеш, вона тримає тебе гравітацією свого масштабу. Відпускає тільки для того, щоб погуглити якісь деталі. Невеличка країна (2 мільйона населення - менше за Львівську область), яка спочатку підкорила світ завдяки Бобу Марлі та растаманам, а потім завоювала Східне узбережжя США своїми жорстокими бандами наркоділерів. Книга і про це теж, а також про природу насильства, про долю жінки в суспільстві, яке сприймає їх лише, як сексуальні об’єкти, про кримінальних патріархів, про сплав продажних політиків і бандитів. Масштабний і чудово зроблений текст на який у автора, вихідця з заможної ямайської родини, пішло чотири роки, в тому числі рік творчої відпустки. Час не був згаяний. 5 з 5