***
Схилитись долі. Плекати долю. Долати відстань.
Забути себе та загубитися ненавмисно
Русявим полем, квітучим степом до небокраю.
Країти серце. Картати себе. Картатим чаєм,
Міцним полином, гірким туманом, карпатським смутком
Загомоніти. Щосил тримати тебе за руку.
Кричати вголос. Голити стелі. Стелити попіл.
Дзвонити гучно, неначе зовсім не чуєш болю.
Не відчуваєш. Не помічаєш. Не йдеш наосліп.
Неначе дзвони співають з брами твій власний госпел.
Спалити літо. Зірвати маски. Знімати мовчки.
Немов би місто тебе тримає в тісній сорочці.
Гамує подив. Тамує подих. Зчиняє спрагу.
І ти шукаєш в своїй кишені квиток до Праги,
А там - повітря. Безмежне небо. Дахи і крила.
І ти пірнаєш. І виринаєш за небосхилом.
Забути себе та загубитися ненавмисно
Русявим полем, квітучим степом до небокраю.
Країти серце. Картати себе. Картатим чаєм,
Міцним полином, гірким туманом, карпатським смутком
Загомоніти. Щосил тримати тебе за руку.
Кричати вголос. Голити стелі. Стелити попіл.
Дзвонити гучно, неначе зовсім не чуєш болю.
Не відчуваєш. Не помічаєш. Не йдеш наосліп.
Неначе дзвони співають з брами твій власний госпел.
Спалити літо. Зірвати маски. Знімати мовчки.
Немов би місто тебе тримає в тісній сорочці.
Гамує подив. Тамує подих. Зчиняє спрагу.
І ти шукаєш в своїй кишені квиток до Праги,
А там - повітря. Безмежне небо. Дахи і крила.
І ти пірнаєш. І виринаєш за небосхилом.