Про безсоння, потяг, піратів, а також про те, як Санні, бува, щастить :-)
Мій день пригод почався сьогодні о четвертій ранку у Львові. Я прокинувся і не зміг вже заснути. Через годину марних спроб подрімати я вдягнувся і пішов на кухню - заварив чай і посидів за компом до ранку.
О 10:12, вчасно прибувши на вокзал, від*їхав поїздом Київ - Чоп. Що цікаво, ані при посадці, ані протягом поїздки, мене жодного разу не попросили пред*явити квиток (ймовірно тому, що провідник слакав, не стоячи біля входу до вагону, коли я у нього залазив, а потім не звернув на мене увагу.
Так-сяк дрімаючи, доїхав до Мукачева. Там виліз і почав думати, що робити далі. Ціль була дібратися до Виноградова. І от, поки я стояв біля виходу з вокзалу "в раздумьях" і дивлячись на гугл-мапу на телефоні, підходить чувак і так питає: "Вам куди?". Кажу: "Взагалі-то, до Виноградова треба". "Ну - каже він - тут автобус, яким можна до Копані доїхати, а звідти вже рукой подать". Я так собі подумав, що краще вже так, аніж їхати на автовокзал і чекати автобусу на Виноградів, який ще фіг зна коли буде. Сів, їдемо.
Доїхали доволі швиденько. Ще при посадці, коли я уточнював, наскільки мені легко буде з Копані доїхати до Виноградова, такий собі циганувато-угорського вигляду молодий чоловік мені повідомив, що "ми теж до Виноградова", тіпа, ні ссо.
Так от, вийшов я з автобусу у Копані, приблизно по тим ж гугл-мапам орієнтуючись куди мені далі треба, питаю у людей, типу, куди на Виноградів. На що той самий чувак весело так каже: "Та давай з нами, он машина". Чесно кажучи, дещо стрьомно з ноутом у рюкзаку і трьомастами баксами у гаманці сідати у такий собі deathcar - жигуль, який невідомо як ще не розвалюється. За кермом і у передньому сидінні пасажира - не менш циганувато-угорсько пірати карибського моря (бо страшні, засмаглі, брудні і беззубі). Плюс двоє з мого автобусу - вищезгаданий молодий чувак і солідного такого пуза сивий старший дядечко. Їхати було доволі страшно, хоч окрім їх зовнішнього вигляду і типової сільсько-бидлячої поведінки ніщо не насторожувало. Ну, є такі люди.
Нормально доїхав до Виноградова (якщо салон авто з ледь відкритими вікнами, у якому троє з п*яти пасажирів палять можна охарактеризувати як "нормально"). Мав ще півтори години, щоб дочекатися Яну з роботи. Мої плани швиденько провалился, оскільки жоден з тих, кому я телефонував з питань оренди квартири, вже ті самі квартири не здавав. Більш того, у гаманці - 6 грн, решта - долари, а банки вже не працюють. Заходжу у магазин на останні гроші купити чогось їстівного. І, хоч магазин вже майже на окраїні містечка, і всі банки у центрі я вже пройшов, на автоматі питаю у продавщиць, чи є десь поруч банк, який ще може працювати. На що вони мене перепитують, для чого мені банк. Кажу, що валюту поміняти. А вони так, посміхаючись: "А валюту і тут поміняти можна" і тицькають мені пальцем у чоловіка, з яким за мить до того спілкувалися. Він, як виявилося, валютчик, що вже повертався додому з роботи і заскочив купити провіанту. Без проблем поміняв і мені аж полегшало - не люблю, коли у гаманці грошей нема.
Ну а там вже дочекався Яну з роботи, прийняв душ, і от, відпочиваю.
Завтра додому.
Спасибі камраду raven_mik за гостинність і PSP. Берегтиму її і тішитимусь покупкою :-)
О 10:12, вчасно прибувши на вокзал, від*їхав поїздом Київ - Чоп. Що цікаво, ані при посадці, ані протягом поїздки, мене жодного разу не попросили пред*явити квиток (ймовірно тому, що провідник слакав, не стоячи біля входу до вагону, коли я у нього залазив, а потім не звернув на мене увагу.
Так-сяк дрімаючи, доїхав до Мукачева. Там виліз і почав думати, що робити далі. Ціль була дібратися до Виноградова. І от, поки я стояв біля виходу з вокзалу "в раздумьях" і дивлячись на гугл-мапу на телефоні, підходить чувак і так питає: "Вам куди?". Кажу: "Взагалі-то, до Виноградова треба". "Ну - каже він - тут автобус, яким можна до Копані доїхати, а звідти вже рукой подать". Я так собі подумав, що краще вже так, аніж їхати на автовокзал і чекати автобусу на Виноградів, який ще фіг зна коли буде. Сів, їдемо.
Доїхали доволі швиденько. Ще при посадці, коли я уточнював, наскільки мені легко буде з Копані доїхати до Виноградова, такий собі циганувато-угорського вигляду молодий чоловік мені повідомив, що "ми теж до Виноградова", тіпа, ні ссо.
Так от, вийшов я з автобусу у Копані, приблизно по тим ж гугл-мапам орієнтуючись куди мені далі треба, питаю у людей, типу, куди на Виноградів. На що той самий чувак весело так каже: "Та давай з нами, он машина". Чесно кажучи, дещо стрьомно з ноутом у рюкзаку і трьомастами баксами у гаманці сідати у такий собі deathcar - жигуль, який невідомо як ще не розвалюється. За кермом і у передньому сидінні пасажира - не менш циганувато-угорсько пірати карибського моря (бо страшні, засмаглі, брудні і беззубі). Плюс двоє з мого автобусу - вищезгаданий молодий чувак і солідного такого пуза сивий старший дядечко. Їхати було доволі страшно, хоч окрім їх зовнішнього вигляду і типової сільсько-бидлячої поведінки ніщо не насторожувало. Ну, є такі люди.
Нормально доїхав до Виноградова (якщо салон авто з ледь відкритими вікнами, у якому троє з п*яти пасажирів палять можна охарактеризувати як "нормально"). Мав ще півтори години, щоб дочекатися Яну з роботи. Мої плани швиденько провалился, оскільки жоден з тих, кому я телефонував з питань оренди квартири, вже ті самі квартири не здавав. Більш того, у гаманці - 6 грн, решта - долари, а банки вже не працюють. Заходжу у магазин на останні гроші купити чогось їстівного. І, хоч магазин вже майже на окраїні містечка, і всі банки у центрі я вже пройшов, на автоматі питаю у продавщиць, чи є десь поруч банк, який ще може працювати. На що вони мене перепитують, для чого мені банк. Кажу, що валюту поміняти. А вони так, посміхаючись: "А валюту і тут поміняти можна" і тицькають мені пальцем у чоловіка, з яким за мить до того спілкувалися. Він, як виявилося, валютчик, що вже повертався додому з роботи і заскочив купити провіанту. Без проблем поміняв і мені аж полегшало - не люблю, коли у гаманці грошей нема.
Ну а там вже дочекався Яну з роботи, прийняв душ, і от, відпочиваю.
Завтра додому.
Спасибі камраду raven_mik за гостинність і PSP. Берегтиму її і тішитимусь покупкою :-)