Dec 24, 2013 19:30
Я просто рахую сніжинки.
А вони тануть в долонях і
Доводиться все починати спочатку.
і кожного разу отримувати інше число.
Здається, сніжинок має ставати все менше,
але навпаки:
Хтось з неба кидає білі зірки
без кінця,
без краю,
а я рахую.
одна, дві, десять, сто, двісті...
Знову одна.
і так цілу ніч.
мої вірші,
миттєве...