Тріснутий лід

[sun_mousetrap]

Я знову вчуся цінувати мить.
Будити в собі джерело натхнення,
Любити день, коли душа болить,
Шукати в собі ниточку смирення.

Я нею обмотаю підлий світ,
Що так підступно всмоктує у себе.
В душі знайду ще не зів’ялий цвіт
І випущу його в осіннє небо.

Зігрію у долонях трохи світла,
І ним заповню тріщини в собі.
Прийде весна. Ніхто не знає звідки.
Я цю весну присвячую тобі.