Пауліна Підзік

[sumire_violette]

(СОСНА САРНА)

вибігає з мене

сполоханий віддих на кордон лісу
скидає сукню
білизну

тремтливе тіло

сарни
з лісу тишу виносять

(ВОВКИ)

по слідах диких звірів ми вчилися лісу

вмиранню сосен хованню темного листя пошуку теплих ям
притулянню обличчя до

вистиглої землі сховку в собі від себе падінню туману
шереху страху холоду

хворобі просвітів у шапках дерев

як вовки
долоні все ще липкі від крові й ожини

(ВОДА)

я боялась її
з перших березових вітей
що зникали у темному вирі

вона забирала далеких сусідів, яких знала лише на ім’я
осоружні нам зими
і землю з-під ніг

ночами приходила на поріг будинку

як ліс
поглинала наші історії без кінця

з польської переклала Ія Ківа