Білоруський спротив, про який від літа 2020 року поет Дмитро Строцев пише у великому поетичному циклі «Білорусь перекинута», - хроніка великої надії і великої трагедії. Про нього складно розмірковувати, але неможливо не думати. Чи важко казати про любов у темні часи? Важко. Чи важко знаходити слова про нещадний вир історії? Важко. Чи важко продовжувати стояти на вітру змін? Важко. Але якби Христос не був розп’ятий на хресті, хіба мали б люди надію на воскресіння з мертвих? Якими б не були переконання тих, хто натрапить на ці слова, їх можна сприймати як метафору. Однак ідея обудження і воскресіння з мертвих - одна з ключових у поетичному циклі «Білорусь перекинута». Тому кілька віршів з нього, представлених у цій добірці, передусім варто читати як свідоцтво про життя, яке намагається відсунути великий камінь страху, про який писала в одному з віршів інша білоруська поетка - Юля Цімафєєва, щоб вийти з темної печери тоталітарного минулого на світло свободи й нарешті почати дихати іншим, новим повітрям на повні груди.
https://kyivdaily.com.ua/stroczev/