Юля Цімафєєва

[sumire_violette]

КАМІНЬ СТРАХУ

Мені страшно.
Нарешті я вдома.

Я отримала в спадок
свій страх -
сімейну реліквію,
коштовний камінь,
який передається
з покоління у покоління.

Наш круглий родовий валун,
викрадений колись
із панського поля.

Камінь не має рота,
не здатний ні крикнути,
ні сказати.
Він безпам’ятний,
вічний зародок,
усе, що він вміє, -
повільно і вперто
рости.

Ми годуємо камінь по черзі
через довгу пуповину роду:
прабабусі і прадіди,
дідусі і бабусі,
мати з батьком,
а там і я виросла -
тепер моя черга.

Ось правила догляду:
- спочатку ти носиш
камінь на серці,
він п’є твою кров і
смокче життєві соки.
Камінь відучить тебе дихати
на повні груди;

- потім дай каменю
піднятися вище,
зручно застрягти у горлі
і цідити твої слова.
Камінь відучить
говорити те, що ти хочеш;

- і ось страх вилізає назовні,
обвивається камінною пуповиною
довкола шиї, вішається тобі на груди,
твоя завсідна противага.

- Ах, що за краса! Це у вас від бабуні?
- Так.
- Ви ж його бережіть.
- Обов’язково.

з білоруської переклала Ія Ківа