День мандрівника
Сьогодні в мене був день мандрівника.
Маю одну дивну звичку, коли хочеться подорожей і пригод, а можливостей кудись нормально, як слід, з’їздити немає, я збираюсь і їду в найближчі пункти, які можна відвідати за день. Найчастіше - це Коломия. Хто не знає, Коломия - це таке мальовниче містечко на Івано-Франківщині, багате своєю колоритною природою, дивовижними музеями і пам’ятниками, європейськими вуличками. Там є невелике озеро, оточене затишним парком. Потрапляючи туди вперше, хочеться залишитись назавжди. Сьогодні закортіло туди з’їздити, забракло мені подорожей і пригод, а ще в Коломиї чудовий шопінг:)
А день сьогоднішній я нарекла днем мандрівника, тому що мені пощастило познайомитись з різними людьми, які обожнюють подорожі, багато де бували і можуть розповісти силу силенну цікавого!
Давно я так багато не говорила за день)) Дізналась багато фактів історії від чоловіка, що підвозив мене до Коломиї і який їхав до Франківська на святкування дня народження похресниці. А ще познайомилась з хлопчиною, який вигулював свою собаку (неймовірної доброти пітбуля), потім насміялась з компанією підлітків вже по дорозі додому. І тема мандрів була всюди на першому місці!
Дивно, чомусь практично всіх моїх сьогоднішніх співрозмовників спочатку дуже дивувала моя відкритість і легкість спілкування. Казали, що нечасто зустрічається людина, яка так просто розмовляє про все на світі.
В принципі, я зними згідна. Ми звикли занурюватись у власні проблеми, не помічаючи нікого навколо. Ми часто боїмось заговорити першими з незнайомцями, бо якось воно не прийнято, бо як це буде виглядати збоку… Забуваємо, що люди - це ж дійсно цінність, і так класно, коли кожен може зробити нас кращими.
Просто, коли сам настільки позитивно налаштований і лізеш першим з усіма знайомитись, люди відкриваються тобі і стають дуже простими в спілкуванні. Якось так.
Маю одну дивну звичку, коли хочеться подорожей і пригод, а можливостей кудись нормально, як слід, з’їздити немає, я збираюсь і їду в найближчі пункти, які можна відвідати за день. Найчастіше - це Коломия. Хто не знає, Коломия - це таке мальовниче містечко на Івано-Франківщині, багате своєю колоритною природою, дивовижними музеями і пам’ятниками, європейськими вуличками. Там є невелике озеро, оточене затишним парком. Потрапляючи туди вперше, хочеться залишитись назавжди. Сьогодні закортіло туди з’їздити, забракло мені подорожей і пригод, а ще в Коломиї чудовий шопінг:)
А день сьогоднішній я нарекла днем мандрівника, тому що мені пощастило познайомитись з різними людьми, які обожнюють подорожі, багато де бували і можуть розповісти силу силенну цікавого!
Давно я так багато не говорила за день)) Дізналась багато фактів історії від чоловіка, що підвозив мене до Коломиї і який їхав до Франківська на святкування дня народження похресниці. А ще познайомилась з хлопчиною, який вигулював свою собаку (неймовірної доброти пітбуля), потім насміялась з компанією підлітків вже по дорозі додому. І тема мандрів була всюди на першому місці!
Дивно, чомусь практично всіх моїх сьогоднішніх співрозмовників спочатку дуже дивувала моя відкритість і легкість спілкування. Казали, що нечасто зустрічається людина, яка так просто розмовляє про все на світі.
В принципі, я зними згідна. Ми звикли занурюватись у власні проблеми, не помічаючи нікого навколо. Ми часто боїмось заговорити першими з незнайомцями, бо якось воно не прийнято, бо як це буде виглядати збоку… Забуваємо, що люди - це ж дійсно цінність, і так класно, коли кожен може зробити нас кращими.
Просто, коли сам настільки позитивно налаштований і лізеш першим з усіма знайомитись, люди відкриваються тобі і стають дуже простими в спілкуванні. Якось так.