Як розірвати зачароване коло?
Все циклічно... Все повертається в житті, при чому з дуже дивною постійністю. І люди повертаються такі, яких, здавалось, більше ніколи не побачу. Якесь зачароване коло. Чому до мене завжди повертається минуле? Назвемо їх так. Ніхто ж не просив їх за мене згадувати, телефонувати і приїжджати. І що цікаво - всі одразу, ніби зговорились. Сусіди сьогодні певне думали, що я тут симпозіум влаштувала. Скажу, що відкрила центр зайнятості, ото тепер люди їздять відмітитись.
Відправила всіх туди, звідки приперлись.
Сиджу і так якось так абидна... Чекаєш від людей якогось серйозного ставлення і щоразу розчаровуєшся. Але якого серйозного ставлення можна було чекати, люди рідко змінюються. От що робити - занижувати планку своїх сподівань чи бути менш відкритою? Бо часом мені здається, що моя відкритість-веселість якось не правильно трактується чоловіками. Бачать зовнішнє, а внутрішній світ… Та кому він там потрібен в купі з твоїми поглядами, принципами, життєвими позиціями.
Одним словом, треба або себе змінювати, або свій номер телефону. Думаю, перше в нас час зробити простіше.
Відправила всіх туди, звідки приперлись.
Сиджу і так якось так абидна... Чекаєш від людей якогось серйозного ставлення і щоразу розчаровуєшся. Але якого серйозного ставлення можна було чекати, люди рідко змінюються. От що робити - занижувати планку своїх сподівань чи бути менш відкритою? Бо часом мені здається, що моя відкритість-веселість якось не правильно трактується чоловіками. Бачать зовнішнє, а внутрішній світ… Та кому він там потрібен в купі з твоїми поглядами, принципами, життєвими позиціями.
Одним словом, треба або себе змінювати, або свій номер телефону. Думаю, перше в нас час зробити простіше.