Дякуючи Києву
Я полюбила подорожі. Вірніше, я завжди була охоча до мандрів, але тільки тут відчула справжній смак поїздок. Тепер я зрозуміла, що подорож - це не те, що для тебе організувала турфірма, а те, що ти сам спланував, пройшов, відчув і пережив. За це окрема подяка київським друзям, які привчили мене орієнтуватись у світі і не бачити кордонів між країнами.
До слова, мої домашні друзі досі не можуть зрозуміти, як можна, до прикладу, вільно гуляти Мюнхеном, влаштовувати пікніки вночі під Ейфелевою вежею, запізнюватись на поїзди і ночувати на вокзалі (хоча і в поїзді першого класуJ), постійно зайомитись з іноземцями і все це без чийогось супроводу.
І, хоча, я тільки мандрівник-початківець, але маю купу часу і можливостей все надолужувати.
До слова, мої домашні друзі досі не можуть зрозуміти, як можна, до прикладу, вільно гуляти Мюнхеном, влаштовувати пікніки вночі під Ейфелевою вежею, запізнюватись на поїзди і ночувати на вокзалі (хоча і в поїзді першого класуJ), постійно зайомитись з іноземцями і все це без чийогось супроводу.
І, хоча, я тільки мандрівник-початківець, але маю купу часу і можливостей все надолужувати.