Східницьке літо
- Вони думали, що тут Лос-Анджелес , а тут сел-о-о-о... - почули якось, йдучи Східницею.
Так, село. Але яке! Кілька останніх десятиліть селище Східниця неподалік Трускавця дедалі більше «на слуху» . Чому?
Славу Східниці приносять 38 джерел мінеральної води «Нафтуся», а також джерело типу «Боржомі», і 17 свердловин, які не мають аналогів серед мінеральних вод. Сьогодні відвідувачі можуть спробувати води з 10 джерел і 3 свердловин. Тут лікують захворювання нирок, печінки, шлунка, цукровий діабет та ін.
Таку справжню славу селищу приніс... пенсіонер Омелян Стоцький. А все тому, що відшукав тутешні цілющі джерела. І, головне, талановитий інженер у минулому виявився справжнім фанатом своєї справи. Майже тридцять років він поклав на те, аби в 1976 р. Східницю було, нарешті, визнано всесоюзним курортом. А з 2005 р. цей мальовничий гірський курорт має назву «Бальнеологічний курорт імені Омеляна Стоцького» (меморіальну кімнату-музей Стоцького можна відвідати на території санаторію «Карпати»).
...Земля тут надиво щедра не тільки на воду (одне з джерел нещодавно стало бити просто на подвір’ї у господаря), а й на нафту. Її промисловий видобуток почався ще в 1872 р. І знову своєрідний рекорд! Саме у Східниці вперше у світі було пробурено свердловину механічним способом. І нині (хоча мінеральні води залишили позаду видуботок нафти) у Східниці й довкола часом натрапляєш на невеликі нафтодобувні установки, які, треба зауважити, аж ніяк не псують довколишньої краси.
Адже Східниця межує з Національним природним парком «Сколівські Бескиди». Тому часто її називають «Українська Швейцарія». Уявіть, за Бориславом раптово постають гори, дорога починає витися круто догори, а потім так само зненацька «впадає» у затишну розлогу долину з річкою Східничанка та безліччю ошатних готелів. На таке серед гір не сподіваєшся.
Оселяєшся у готелі чи винаймаєш помешкання у тутешніх жителів, і тебе огортає атмосфера, лейтмотив якої «пий воду - відпочивай тілом і душею».
Звичних гігантів-бюветів з різними типами води, як у Трускавці, у Східниці немає. Джерела розкидані по всьому селищу, тому туристи з пляшками води тут звична справа. Хтось їздить по воду на велосипедах (часто потрібні вам джерела у лісі, а не поруч). А для когось вода - бізнес (її можна купити у бабусь коло особливо популярного джерела «Боржомі», якщо немає бажання стояти у довгій черзі).
Ще один різновид бізнесу - екскурсії із сусіднього Трускавця на східницькі мінеральні джерела. Тутешні кажуть, що існує неофіційне твердження: «Якщо потусуватися - до Трускавця, а лікуватися - до Східниці».
Тут повне відключення від цивілізації! Гори і ліс з чорницями та грибами не видніються «десь там на небокраї». Наприклад, на нашій вулиці вони були за сусіднім будинком.
Навіть розваги у «природному форматі»: польоти на повітряній кулі, гасання на велосипедах або орієнтування на джипах.
А от зіграти у боулінг чи поплавати у басейні можна хіба що на території окремих готелів.
Перекусити є можливість тільки у центрі Східниці в кількох ресторанчиках-кав’ярнях - «Шато», «Едем», «Тустань» (кав’ярень теж «негусто»), щоб додатково влаштувати собі розваги у «гірському форматі».
А саме відвідати Державний історико-культурний заповідник з унікальною наскельною фортецею «Тустань», що в с. Урич поблизу Східниці. Це свята справа кожного туриста, що опинився у цих краях. Адже від Східниці до Тустані лише 7 км. Щоправда, «вбитої» дороги, тож машиною доведеться «повзти». Велосипед у цій ситуації просто знахідка.
«Ту Стань» - тут зупинись
Так тлумачиться назва фортеці. І невипадково. Ще в ІХ-ХІІІ ст. цей наскельний комплекс, зведений білими хорватами, був водночас прикордонною фортецею і митницею. Він і досі неймовірно вражає!
Через Тустань експортували сіль з Галичини до країн Центральної Європи. Також тут пролягав один з етапів всесвітньознаного «Шовкового шляху» з Китаю. У Тустані з купців брали мито та забезпечували їм охорону.
Аналогів фортеці немає у Європі. Неповторність Тустані не лише у її природній унікальності (скеля справді неймовірно потужна!),..
...а й у можливості відтворити дерев’яну забудову, що існувала на скелі. Річ у тім, що тогочасні будівельники «вписали» дерев’яні конструкції просто в камінь - до наших днів збереглися пази і вируби в скелях. А їх тут немало. Основні - комплекс скель «Камінь». Далі «Гострий камінь», «Мала Скеля», «Жолоб» та скелі, що прилягають до Воронового хребта.
Фортеця була важливим опорним пунктом Київської Русі, згодом Галицько-Волинського князівства. У 1241 р. її зруйнували орди хана Батия. Як, до речі, і саму Східницю, яка за тих часів звалася Золота Баня. Легенда розповідає, буцімто мешканці, яким вдалося дивом уціліти від Батиєвих орд, почали сходитися назад - звідси і назва нового села «Східниця».
У 1340 р. Тустань захопив і заново відбудував польський король Казимир Великий як королівську фортецю. Останнім її володарем у ХVІ ст. був польський магнат Бліцинський. Опісля фортеця втратила значення і зникла з літописів.
Сьогодні дерев’яними доріжками можна прогулятися по залишках кам’яних стін, позазирати до печер та в колодязь. Загалом краще спочатку зайти у музей фортеці, а вже потім на скелі. Так кожен камінь і камінчик набирає значення.
А вже краєвиди відкриваються неймовірної краси! Хоча відвідувачів обмаль. Крім нас, ще кілька машин - от і все.
Нагулявшись досхочу, спускаємося до підніжжя Тустані.
Ніс лоскоче запах шашликів, які пропонують туристам мешканці Урича на невеликому базарчику (альтернативу їм складає кав’ярня «Батьківська хата» неподалік фортеці). Ще тут таки пропонують карпатські чаї, стіки на холодильник - словом традиційний набір подібних базарчиків.
Розпитуємо про тутешнє життя-буття у дівчини-продавчині:
- Мало не половина мешканців Урича виїхала на заробітки, - відказує вона. - От коли фестиваль у фортеці влаштовують, то непогано.
Купуємо кілька упоковок чаїв «на згадку».
- А ще у нас фільм «Захар Беркут» знімали, - не вгаває вдячна за покупку дівчина. - І сам Іван Франко колись лікував тут очі.
Дякуємо, йдемо до машини і чуємо навздогін її голос:
- Приїжджайте восени - Тустань тоді особливо гарна!
Про Довбуша і його скелі
Карпатський сфінкс, або Скелі Довбуша, так зветься неповторне, безладне нагромадження велетенського каміння заввишки 50-80 м.
Ця дивовижна пам’ятка природи загальнодержавного значення міститься у Поляницькому регіональному ландшафтному парку, що належить до масиву Сколівські Бескиди. Сюди вирушаємо зі Східниці, аби розширити мандрівки у «гірському форматі» (орієнтуємося на с. Бубнище коло м. Болехова).
Дивуватися тут є чому! Химерні скелясті виступи пісковиків утворилися більше 70 млн років тому на дні моря! Скелі скидаються на дивовижні істоти. Вони покраяні глибокими, темними ущелинами, ямами, таємними ходами та стежками.
Однак це, виявляється, не тільки геологічна пам’ятка, а ще й пам’ятка історії та... архітектури! Скелі Довбуша ще в Х ст. люди використовували як помешкання, зокрема як невеликий печерний давньоруський монастир-скит, а згодом сторожову фортецю. Вона пережила монголо-татарську навалу й проіснувала до XVI ст. Зображення лева, що добре продивляється на кам’яній стіні, рукотворне.
Найімовірніше, кажуть, воно з’явилося за часів Галицько-Волинського князівства як символ князя Лева.
А ще до наших днів залишилися вибиті у м’якому пісковику східці і,..
...головне, аж чотири печери (правильної геометричної форми!) зі збереженими пазами від дерев’яних колод.
Відтак легко можна уявити цілий комплекс дерев’яних укріплень. «Подвір’я» фортеці з усібіч оточують скелі, лише з одного боку вал та місток. Можна заглянути в колодязь, де колись збирали дощову воду.
А що ж Довбуш? За легендами, у XVII-XVIII ст. тут часто стояли табором карпатські опришки, зокрема й загін Олекси Довбуша. Тому тутешні камені мають назви: то «Голова Довбуша»,..
...то «Палець Довбуша». Звісно, Олекса був народним улюбленцем, відтак сьогодні Скелі Довбуша можна відвідати не тільки тут, коло Бубнища, а й у Яремче. Навіть Тустань інколи звуть Скелями Довбуша. Часом скидається на туристичну казку, та куди ж без них?
Полазити тут можна досхочу! Тільки обережність не завадить: камені рясніють меморіальними табличками, як пам’ять про альпіністів, що зірвалися із цих скель.
Провести екскурсію чи покатати верхи на конях тут ладні навіть діти років дванадцяти. Загалом людей - обмаль, цивілізації - мінімум: коні, альтанки, капличка. Щоправда, внизу, при в’їзді до Скель Довбуша, є кілька кав’ярень, що втамують голод, і мальовничий водоспад, що потішить око.
...Озираючись на кілька проведених у цих краях днів, помітили, що відпочинок мимоволі вийшов водно-гірським. На це справді надихає малесеньке селище Східниця, що є на карті України.
Туристичні нотатки:
Східниця: Розташування селища - Львів (100 км), Борислав (10 км), Дрогобич (20 км),Трускавець (20 км). Проживання - приватна садиба «Узлісся».
УВАГА! При виїзді з Борислава у бік Східниці є шматок дороги, про який сказати «вбитий», це нічого не сказати!!! Він відносно невеликий, але, не знаючи про нього заздалегідь, мало не повернули назад.
Скелі Довбуша:
Розташовані за 11 км від м. Болехова Івано-Франківської обл., неподалік с. Бубнище. Зі Східниці до Бубнища - приблизно 70 км. Їхати у бік Моршина (дорога хороша).
Залишайтеся. Поїдемо далі! З Карпатських гір спустимося до Чорного моря - у Скадовськ.