в манакор ми заїхали тільки з однієї причини - перлас майоріка (Perlas Majorica). для загального розвитку - то чьо нада! взагалі нічого не читала про цю фабрику як їхала туди і скажу прямо: сюрприз був, бо фабрику штучних перлів я уявляла дещо по-іншому. но не путаємо штучні з культивованими (тепер я вумна, да гг) і йдемо розглядати мануфактуру.
заснована ще в 19 ст., з унікальною і секретною формулою перламутрового напилення, улюблена всіма іспанцями і російськими туриздами, повна спокус неймовірна фабрика. пішли!
зайти і подивитись процес виготовлення можна на фабрику і в демонстраційні зали в фармовому магазині. це на фабриці перлові заготовки на машині для просушки
а це тьотінько їх там на низує на нитки
це вже в магазині, показано як роблять скляну основу для намистини, на яку пізніше нанесуть пасту
організація лотків з намистинами
тут на моніторі показували процес нанесення пасти
апарат для сушки
нанизування ниток. але перед цим їх шліфують, а після нанизування кріплять фурнітуру. всі ці процеси також показувались в демонстраційних залах. сподобалась реакція майстрів - ніяка. інколи вони усміхались але переважно навіть не помічали відвідувачів навколо
це машинго смішило мене всю дорогу. ахтунг! це тестер на міцність виробу. воно постійно в русі: усе крутиться чи підбиває знизу. його рухи напевне символізують, те як буде ковбаситись кольє в якоїсь мадами на шиї
до вибОру, до кольОру
там жи ш є міні-музей, де виставлені відомі вироби фабрики і написано, хто і де їх носив: принцеси, актриси, дебютантки
особисто я від перлів не непритомнію. на мою думку перлове намисто - це те, що приходить з статусом і віком. не моє поки! а от перстень за 90 ойро я ледь не притащила звідти, картка вже майже витягалась з гаманця ггг
так, досить! сідаємо в машинго і їдемо далі. за бортом спека, на узбічях часто, а інколи і густо трапляються вітрячки. їх використовують для водогону
фото завіконні
а от і вальдемоса. маленьке, тихе і соне містечко в якому вам буде досить нудно, якщо ви не фанат жорж санд, шопена чи святої тереси (майорканської святої). але милі вулички, чудова архітектура, сувенірні крамнички можуть робити дива з першого погляду, а дружня компанія і гори навколо - це вже рай)
знак "не розриватись" і пакети якщо несподіванка
там мило, дуже мило і якось затишно. туристів првда трошки є
вгадайте, якою мовою розмовляли ті люди, що на передньому плані. відчуваю, що ви вгадали правильно гггг. ну от скажіть, чому це так помітно?
ліпнина на музеї шопена
в плитку їхню я закохалась. і радує, що вона всюди: номери будинків, декор, панно, назви вулиць, вивіски мімімі
музеї
я вже писала, що заповажала іспанців за їх любов до рослин і вміння все, навіть обшарпані стіни зробити миленькими і мальовничими. рай вазонів!
будиночки з печеньок і трамунтана
прекрасний іспанський французький бульдог дивиться на всіх як на хівно і всіх презирає ггг
знову машина, а за вікном трамвайчик. популярні в туристів маршрути з пальми і ще звідкись в манакор і ще кудись ггг
трамунтана прекрасна:)
тут ми стали пофоткати долину, озирнулись назад і ииии
а в долині алмалутч от озеро кубер. тобто по факту водосховище. плотину видно
десь в горах є британська воєнна база. а ось тут на горі видно обсерваторію
про що думали люди навколо, коли чули, що я кричу вівцям: "юлькиии!"?)))
прекрасна морква під сонячним деревом
я незнаю для чого вони зробили такі тумби з сіток: чи для краси, чи є практичне застосування, але це дивно красиво
чоткі пацани на чотких авто)))
а це горг блау - друге озеро/водосховище