Я не вірю у випадковості, а вірю в розумний передбачений задум Всевишнього.
Однак здивувалася, коли помітила, що навіть читання книжкок буває невипадковим.
Моя колега-філолог видала другу поетичну збірку й подарувала її мені сьогодні.
Я погортала кілька сторінок у метро й натрапила на вірш, який цілком в унісон із моєю душею, навіть із тими образами, якими я характеризувала своє серце і свій настрій, тому я цей віршик зацитую.
Д А Р
Приймай усе як дар: тривалий штиль,
Найбільшу тишу та найменший шерех,
І хвиль мереживо, що набіга на берег,
І на піску розсипаний бурштин,
І небеса в гаптованій хустині,
Мелодії вітрів таємну суть,
І місяць, наче стиглу скибку дині,
Із вдячністю за світлу радість - буть!
2006, Щолкіно-Київ
(с) Надія Гаврилюк (Доланння меж: Поезії. - К.: Фенікс, 2008. - С.27).