Маленька-маленька жінка
2006 рік тікає. Їй не 16, час невблаганно просвистує швидкісним потягом.
А здається, вона тільки починає вчитися жити.
Вона - маленька-маленька жінка серед великих, мудрих жінок із досвідом.
Ось вони дивляться на неї, кожна із вікна свого дому. У однієї - пироги печуться, друга радісно заколисує дитину, третя вимила до блиску квартиру, романтично вдягнулась, з усмішкою зустрічає на порозі чоловіка, четверта в'яже світери і шкарпетки для усієї сім'ї. Вони приходять зі своїх робіт, на все у них вистачає часу, ідеальні господині, мудрі дружини.
Чистота і порядок. Краса і затишок. Мир і любов.
А вона... Утомлено тягне сумку з роботи, пакет з продуктами, думає про те, що час невблаганно просвистує швидкісним потягом.
Удома - віддані очі пса, веселий хвіст безперервно лупить тумбочку в коридорі.
Маленька-маленька жінка, дівчатко-стрибуночка.
Її кличуть зелені луки, залиті вечірнім сонячним промінням, шепоче гірська змійка-дорога - десь зі спогадів серця. Їй хочеться бігти назустріч вітру...
Брудна підлога, пилюка на підвіконні, непомиті тарілки. І суворі погляди господинь, що зазирають у її вікно, махають пальцем і кажуть: а-я-я-й! Як так можна?! Ти ж уже доросла жінка! Де серйозне ставлення до життя?
А здається, вона тільки починає вчитися жити.
Вона - маленька-маленька жінка серед великих, мудрих жінок із досвідом.
Ось вони дивляться на неї, кожна із вікна свого дому. У однієї - пироги печуться, друга радісно заколисує дитину, третя вимила до блиску квартиру, романтично вдягнулась, з усмішкою зустрічає на порозі чоловіка, четверта в'яже світери і шкарпетки для усієї сім'ї. Вони приходять зі своїх робіт, на все у них вистачає часу, ідеальні господині, мудрі дружини.
Чистота і порядок. Краса і затишок. Мир і любов.
А вона... Утомлено тягне сумку з роботи, пакет з продуктами, думає про те, що час невблаганно просвистує швидкісним потягом.
Удома - віддані очі пса, веселий хвіст безперервно лупить тумбочку в коридорі.
Маленька-маленька жінка, дівчатко-стрибуночка.
Її кличуть зелені луки, залиті вечірнім сонячним промінням, шепоче гірська змійка-дорога - десь зі спогадів серця. Їй хочеться бігти назустріч вітру...
Брудна підлога, пилюка на підвіконні, непомиті тарілки. І суворі погляди господинь, що зазирають у її вікно, махають пальцем і кажуть: а-я-я-й! Як так можна?! Ти ж уже доросла жінка! Де серйозне ставлення до життя?