(no subject)

[strybunochka]

* * *

Це домашнє, приручене місто
Одягнуло сіренький фрак.
Голуби походжають врочисто,
Вибивають дзьобами такт.

Тихі вальси опалого листя,
Круговерті вітрів сумні.
Засвітилось дерев розхристя -
Хвильки тіней у ріках днів.

А кора - то од ран оборона -
Зморшкувато собі дріма.
На галузці старенька ворона,
Ніби привид: була - й нема.

А вода на асфальтових джинсах,
Наче стразів блискучий лоск…
Он та жінка чекає на принца,
А в тієї - вже відбулось...

Каруселі омріюють літо,
А коти - смачний «кітікет».
Оцій першій - в цілунках ще мліти,
А отій - натирати паркет…

Це столике, стриножене місто
Загорнулося в сірий шарф,
І випурхують вогники-іскри
Із очей його - жовтих фар.