1. Образа

[strybunochka]

Я ще жива,
Хоча моє серце майже виїдене чорними мурахами,
Що сидять у ньому, неначе мак у пиріжку,
І беззупинно гризуть і гризуть крихту за крихтою.
Он декілька сміливців уже знайшли хід
До моїх очей, і з них у світ визирають.

Я ще жива,
Хоча моє серце ниє, стиснуте
Клешнею велетенського рака,
Прищемлене дверима міської маршрутки
(а водій не дочуває мого розпачливого крику:
«відчини, відчини, я серце прищемила!»)

Але я ще жива...

26 січня 2010 р.
(с) Стрибуночка

P.S. Кажуть, коли виговоритись, то легшає... От і виговорилася. Трішки.