автостопом по Білорусі, частина перша.
С: - Стрілець) В: - Вуйко)
бо нас їздило двоє)
ми записували наші враження на диктофон, і теперка я їх потрошки оцифровую...
їх там багато, тому викладатиму по частинах)
С: Перші враження - я ше в офісі, а Вуйко, олень, приніс речі і побіг за паспортом, бо він його забув. Во, наступний вихід в ефір певно в поїзді…
В: Ми зара стоїмо на кордоні, готуємось заповняти всяку штуку, купа кі… (на фоні С: Іміграційні карти, блін, іміграційні), іміграційні карти, як сказав Стрілець, купу кіпішу, цивілізації тут немає, зара будуть нас провіряти.
В: Стрілець шойно вимагав від мене експресію) і емоції. Так після всього побаченого на кордоні в мене руйнуються міфи про нормальні хороші кордони, всі дитячі мрії, тут купа ба бульок які пхають собі хто-зна-куда якісь шкарпетки продавати, я тепер розумію чого розорилась Білорусь, ну короче це пекло, треба бачити) до зв’язку, може на тому кінці світу)
С: заповнювали шойно іміграційні карти, Вуйко тупіл) я також потупіл) Во, а ше він боїться застрягнути на кордоні, гигигиг)))
С: Значить так! Я зара хочу дві речі! Їсти і спати! Во, але ми одним словом вже в Бресті, і я.. вражений! (на фоні В: враження після проходу кордону в нас одне шо обходив нас грубий дядько і він був не харизматичний) С: ні фіга не харизматичний, і без собачки) ніяких собачок, ніхто нічо не провіряв. (В: і ше можна було провести з собою і травку і кокаїн, ніхто нічо не провіряв) С: та суть не в тому! Суть в тому шо тут афігенний вокзал, європа, голі баби) ну майже))) о таке-то.
С: шойно я питався одної симпатичної провідниці чи тут є зал очікування, вона так мило посміхнулась) Вуйко каже - то знак!
С: Бляха! Тут така чистота і порядок шо капєц! А світлофори тут «Плазма», тонюсінькі) Тута взагалі нема реклами, крім соціальної… Ми ше не бачили, вже практично пів центра обійшли, жодного бігдорда не на соціальну тематику! Ой нє, один, один, он диви там, «вікна», (на фоні В: і ніяких реклам про шампуні і тому подібне), короче, тута європа, вазончики вже зелені ааааа!
С: тута цейво, магазин БРЕСТСОРТСЕМОВОЩ!
С: Ай, капєц, тут газові ліхтарі-і-і-і!!!
С: значить туво, гигиги, перший раз з часів Кавказу балакав російською) я не знаю як Туво збоку Вуйко оцінить з великим акцентом чи не дуже, але суть в тому - тут ліхтарі на керосині кожен вечір горять! Та цеж капец! Рамантіка!
С: А ше тут жодного бару, який би працював з 8 години, тільки оцей, магазин один єдиний знайшли з 8 години працює, всі інші бари з 10, 11, 12 коли завгодно, і взагалі нема нічних клубів.
С: Гиги, нам шойно дуже повезло, спочатку до нас типу пристав мужик «де це ви вкрали», а виявилось він мент, сержант, каже - «О!Українци, о, мужикі! Уважаю!» він шойно нам екскурсію по Бресту робив, зара, Вуйко: е-е-е, розказав нам про політику Лукашенка, шо він не такий вже й поганий…
С: Е! Туво! Ми на Брескій крепості, тут європа! Ну та як і всьо інше) блін, ці монументальні масштаби! Але нарешті соцреалізм мене здивував своїм смаком естетичним. Тут на кожному кроці підсвітка, на кожному кроці ліхтарики, тут навіть дерева освічуються, купки дерев, а між ними ліхтарі, шоб їх освітити.
С: Ми вже на трасі, якась бландінка шойно застопила бусік і ми займаєм її почесне місце біля стовпа! Ге-ге-гей! І будем стопити, ну ми правда з Вуйком не бландінки, але надіємся нам пощастить…
С: Той пацан шо стояв перед нами застопив якусь машину, ну і водій взяв ше нас двох. Кароче підвіз нас десь за трошка недалеко від Бреста, там де платіжні термінали.
І тепер той пацан стоїть і стопить нам якусь фуру. Чуть шо- будем їхали.
С: Застопили ми афігенного водія, він на фурі! Перший мій строп на фурі! Афігенний чувак, він нам багато чого розказував, тринділи, він нас висадив десь за 40 км від Мінська, на заправці, бо йому по окружній. А тут на заправці я пішов в туалет, він безплатний, а там знову ж європа, всюди туалетний папір, розетки біля умивальника, душ, гаряча вода… я в шоці) а отак поки їдеш по трасі, Вуйко каже шо виглядає як якийсь Техас) кльова траса, жодного сміття, всьо прибрано, жодного сміття.
С: вже годину стоїмо, місце фігове, на заправку заїжджають мало, а хто заїжджає то загружений, або не туда, а біля заправки на трасі швидкість і ніхто не хоче гальмувати. Такето. Надіємось до темноти когось застопити…
В: Шановне панство та панове! Е-е-е. в репортажі Чайковський Василь хоче повідомити про е-е-е, лами цієї поїздки. Ми вийшли, нас підкинули майже до Мінська, нам лишилось якихось 40 км, ми стопим вже десь приблизно 2, 5 години, ні фіга не виходить, вже 8.40 і ми їдем. До наступних зустрічей!
С: О Святі небеса!!! Нам зупинися якийсь мужик який підвіз нас хз скільки кілометрів, 10, може 15, і в салоні в нього грало «You in the army now» (на фоні В: і під час цьої пісні Стрілець хитрим поглядом дивився на мене) ну але ми можем зара сісти на маршрутку і заїхати на 7000 зайчиків до Мінська…
бо нас їздило двоє)
ми записували наші враження на диктофон, і теперка я їх потрошки оцифровую...
їх там багато, тому викладатиму по частинах)
С: Перші враження - я ше в офісі, а Вуйко, олень, приніс речі і побіг за паспортом, бо він його забув. Во, наступний вихід в ефір певно в поїзді…
В: Ми зара стоїмо на кордоні, готуємось заповняти всяку штуку, купа кі… (на фоні С: Іміграційні карти, блін, іміграційні), іміграційні карти, як сказав Стрілець, купу кіпішу, цивілізації тут немає, зара будуть нас провіряти.
В: Стрілець шойно вимагав від мене експресію) і емоції. Так після всього побаченого на кордоні в мене руйнуються міфи про нормальні хороші кордони, всі дитячі мрії, тут купа ба бульок які пхають собі хто-зна-куда якісь шкарпетки продавати, я тепер розумію чого розорилась Білорусь, ну короче це пекло, треба бачити) до зв’язку, може на тому кінці світу)
С: заповнювали шойно іміграційні карти, Вуйко тупіл) я також потупіл) Во, а ше він боїться застрягнути на кордоні, гигигиг)))
С: Значить так! Я зара хочу дві речі! Їсти і спати! Во, але ми одним словом вже в Бресті, і я.. вражений! (на фоні В: враження після проходу кордону в нас одне шо обходив нас грубий дядько і він був не харизматичний) С: ні фіга не харизматичний, і без собачки) ніяких собачок, ніхто нічо не провіряв. (В: і ше можна було провести з собою і травку і кокаїн, ніхто нічо не провіряв) С: та суть не в тому! Суть в тому шо тут афігенний вокзал, європа, голі баби) ну майже))) о таке-то.
С: шойно я питався одної симпатичної провідниці чи тут є зал очікування, вона так мило посміхнулась) Вуйко каже - то знак!
С: Бляха! Тут така чистота і порядок шо капєц! А світлофори тут «Плазма», тонюсінькі) Тута взагалі нема реклами, крім соціальної… Ми ше не бачили, вже практично пів центра обійшли, жодного бігдорда не на соціальну тематику! Ой нє, один, один, он диви там, «вікна», (на фоні В: і ніяких реклам про шампуні і тому подібне), короче, тута європа, вазончики вже зелені ааааа!
С: тута цейво, магазин БРЕСТСОРТСЕМОВОЩ!
С: Ай, капєц, тут газові ліхтарі-і-і-і!!!
С: значить туво, гигиги, перший раз з часів Кавказу балакав російською) я не знаю як Туво збоку Вуйко оцінить з великим акцентом чи не дуже, але суть в тому - тут ліхтарі на керосині кожен вечір горять! Та цеж капец! Рамантіка!
С: А ше тут жодного бару, який би працював з 8 години, тільки оцей, магазин один єдиний знайшли з 8 години працює, всі інші бари з 10, 11, 12 коли завгодно, і взагалі нема нічних клубів.
С: Гиги, нам шойно дуже повезло, спочатку до нас типу пристав мужик «де це ви вкрали», а виявилось він мент, сержант, каже - «О!Українци, о, мужикі! Уважаю!» він шойно нам екскурсію по Бресту робив, зара, Вуйко: е-е-е, розказав нам про політику Лукашенка, шо він не такий вже й поганий…
С: Е! Туво! Ми на Брескій крепості, тут європа! Ну та як і всьо інше) блін, ці монументальні масштаби! Але нарешті соцреалізм мене здивував своїм смаком естетичним. Тут на кожному кроці підсвітка, на кожному кроці ліхтарики, тут навіть дерева освічуються, купки дерев, а між ними ліхтарі, шоб їх освітити.
С: Ми вже на трасі, якась бландінка шойно застопила бусік і ми займаєм її почесне місце біля стовпа! Ге-ге-гей! І будем стопити, ну ми правда з Вуйком не бландінки, але надіємся нам пощастить…
С: Той пацан шо стояв перед нами застопив якусь машину, ну і водій взяв ше нас двох. Кароче підвіз нас десь за трошка недалеко від Бреста, там де платіжні термінали.
І тепер той пацан стоїть і стопить нам якусь фуру. Чуть шо- будем їхали.
С: Застопили ми афігенного водія, він на фурі! Перший мій строп на фурі! Афігенний чувак, він нам багато чого розказував, тринділи, він нас висадив десь за 40 км від Мінська, на заправці, бо йому по окружній. А тут на заправці я пішов в туалет, він безплатний, а там знову ж європа, всюди туалетний папір, розетки біля умивальника, душ, гаряча вода… я в шоці) а отак поки їдеш по трасі, Вуйко каже шо виглядає як якийсь Техас) кльова траса, жодного сміття, всьо прибрано, жодного сміття.
С: вже годину стоїмо, місце фігове, на заправку заїжджають мало, а хто заїжджає то загружений, або не туда, а біля заправки на трасі швидкість і ніхто не хоче гальмувати. Такето. Надіємось до темноти когось застопити…
В: Шановне панство та панове! Е-е-е. в репортажі Чайковський Василь хоче повідомити про е-е-е, лами цієї поїздки. Ми вийшли, нас підкинули майже до Мінська, нам лишилось якихось 40 км, ми стопим вже десь приблизно 2, 5 години, ні фіга не виходить, вже 8.40 і ми їдем. До наступних зустрічей!
С: О Святі небеса!!! Нам зупинися якийсь мужик який підвіз нас хз скільки кілометрів, 10, може 15, і в салоні в нього грало «You in the army now» (на фоні В: і під час цьої пісні Стрілець хитрим поглядом дивився на мене) ну але ми можем зара сісти на маршрутку і заїхати на 7000 зайчиків до Мінська…