(no subject)
і з чого б це почати?
з того шо хоча б для пристойності треба шось написати)
вже більше місяця не було бажання поповняти жжшку,
але френдстрічку обновляю 100500 раз в день)
я отак сиджу і думаю - а для кого я оце все пишу?
а хто ж оце мене читає? частина друзів і так знає про мої походеньки, а інша частина, яка не знає, з тої скупої інформації всеодно ніц не довідається)
отже я пишу для себе. пам'ятаю колись в 2008 році був в нас один табір в Тустані, називався "Літня школа", там одна така фішка була, кожен з учасників добровільно і майже примусово шось собі записували. я там був інтендантом, і хоча мене ніхто не заставляв, і раніше в мене ніколи не проявлявся особливий потяг до щоденників, але я стабільно поповнював щоденник, кожного дня) я писав про враження, писав про людей, про своє суб'єктивне ставлення до друзів в конкретний момент)
і як ж цікаво було його знайти і прочитати недавно) як міняється ставлення до близьких людей з часом...
але то таке, ліричний відступ.
літо видалось не найкраще, але абсолютно непогане)))
є шо згадати, є чим похвалитись, і т.д.
після водного табору, після підкаменю лишилось досить небагато часу на репетиції,
а це ж такий крок - виступати на Тустані!) і хоча я вважаю шо то була лажа, всеж як на перший публічний виступ з апаратурою - може й непогано)
сама Тустань пройшла дуже незвчно для мене, я ж постійно був до чогось задіяний, мав купу роботи, всюди треба була допомога, а цього року мушу віддати належне Орлику як організатору! фестиваль на високому рівні! хоча й про нього можна писати ше багато, але вже не буду.
не відходячи від каси ми з Тустані перемандрували в сокільський вишкільний табір "Нескорені".
я, як комендант, залишився задоволеним!
табір насичений, з дисципліною і прекрасною атмосферою, дякуючи такому творчому юнацтву)
були і мінуси, але небагато в порівнянні)
наступного року ми вже покажем справжній рівень!
по приїзді до Львова зразу ж відчулась якась пустка.
нудьга, самотність... якшо в таборі в любу хвилину біля тебе купу люду, то перебування вдома зранку і до вечора, до моменту поки не вибирався в центр гуляти, здавалось мукою. а день незалежності то взагалі ...
кльові посиденьки в Мар'яни, кльово погулялисьмо і потринділи з Вуйком, кльово потім потусили в офісі) але ота купа людей, оті мурашки, отой шум ААААААААААА!!!!!!!!!!!!
прокляттячко! це дійсно харило!
І О! нарешті! звершилось! ми таки пішли в Козацький вишкільний! і пройшли його цілим роєм!
це шикарні враження! це гідне випробування! до Козака лишилось ше зовсім трішечки!
як не дивно але відходняк тривав критично мало часу як для таких перенавантажень, тому я ше гарно погуляв на весіллі! чесно, з того небагатого на весілля досвіду, моожу все ж сказати, це було найкраще! дуже приємно було танцювати з такими рідними коліжанками! рідко коли танці приносили таке задоволення)
а після весілля я попав в наряд на село... тепер про нього трошки розкажу)
зветься моє село Хлівчани, я там бував майже кожного року ше з раннього дитинства,
там прекрасна природа, це дійсно таке антуражне село! стільки спогадів пов'язано з ним... одна біда, там абсолютно немає однолітків. Хоч село зовсім не мале, але наша хата з самого краю. а там жодної дитини навіть приблизно мого віку... тому ше як малий був - розважався як міг. а там господарка - дай Боже! і кури і качки і свині і корови і коні і кролі і коти і собаки) але зараз не до того
тепер кожного року приїжжаю рідні на підмогу бульбу копати, якшо не бульбу, то кукурудзу, або гарбузи чи ше там шось...
і всьо би було добре, яки мене не рознесло застудою якраз на ті два дні шо я приїхав помагати. але куда діватись робота не стоїть, нежить і кашель мало кого хвилюють, кукурудза чекає)
то я ше мабуть в вишкільному простудився, а з села приїхав з температурою.
ото і сиджу сьодні весь день в кімнаті, майже в постельному режимі...
тільки одна ше хороша подія за сьогодні сталась! до мене в гості прийшли Мавка з Мільодією))) то було так приємно) ше й частунків принесли! дякую вам!
а тепер мабуть вже пора спати, бо я шось занадто довго той пост пишу)
всім добраніч і не хворійте! якшо раптом хтось дочитає до кінця)
з того шо хоча б для пристойності треба шось написати)
вже більше місяця не було бажання поповняти жжшку,
але френдстрічку обновляю 100500 раз в день)
я отак сиджу і думаю - а для кого я оце все пишу?
а хто ж оце мене читає? частина друзів і так знає про мої походеньки, а інша частина, яка не знає, з тої скупої інформації всеодно ніц не довідається)
отже я пишу для себе. пам'ятаю колись в 2008 році був в нас один табір в Тустані, називався "Літня школа", там одна така фішка була, кожен з учасників добровільно і майже примусово шось собі записували. я там був інтендантом, і хоча мене ніхто не заставляв, і раніше в мене ніколи не проявлявся особливий потяг до щоденників, але я стабільно поповнював щоденник, кожного дня) я писав про враження, писав про людей, про своє суб'єктивне ставлення до друзів в конкретний момент)
і як ж цікаво було його знайти і прочитати недавно) як міняється ставлення до близьких людей з часом...
але то таке, ліричний відступ.
літо видалось не найкраще, але абсолютно непогане)))
є шо згадати, є чим похвалитись, і т.д.
після водного табору, після підкаменю лишилось досить небагато часу на репетиції,
а це ж такий крок - виступати на Тустані!) і хоча я вважаю шо то була лажа, всеж як на перший публічний виступ з апаратурою - може й непогано)
сама Тустань пройшла дуже незвчно для мене, я ж постійно був до чогось задіяний, мав купу роботи, всюди треба була допомога, а цього року мушу віддати належне Орлику як організатору! фестиваль на високому рівні! хоча й про нього можна писати ше багато, але вже не буду.
не відходячи від каси ми з Тустані перемандрували в сокільський вишкільний табір "Нескорені".
я, як комендант, залишився задоволеним!
табір насичений, з дисципліною і прекрасною атмосферою, дякуючи такому творчому юнацтву)
були і мінуси, але небагато в порівнянні)
наступного року ми вже покажем справжній рівень!
по приїзді до Львова зразу ж відчулась якась пустка.
нудьга, самотність... якшо в таборі в любу хвилину біля тебе купу люду, то перебування вдома зранку і до вечора, до моменту поки не вибирався в центр гуляти, здавалось мукою. а день незалежності то взагалі ...
кльові посиденьки в Мар'яни, кльово погулялисьмо і потринділи з Вуйком, кльово потім потусили в офісі) але ота купа людей, оті мурашки, отой шум ААААААААААА!!!!!!!!!!!!
прокляттячко! це дійсно харило!
І О! нарешті! звершилось! ми таки пішли в Козацький вишкільний! і пройшли його цілим роєм!
це шикарні враження! це гідне випробування! до Козака лишилось ше зовсім трішечки!
як не дивно але відходняк тривав критично мало часу як для таких перенавантажень, тому я ше гарно погуляв на весіллі! чесно, з того небагатого на весілля досвіду, моожу все ж сказати, це було найкраще! дуже приємно було танцювати з такими рідними коліжанками! рідко коли танці приносили таке задоволення)
а після весілля я попав в наряд на село... тепер про нього трошки розкажу)
зветься моє село Хлівчани, я там бував майже кожного року ше з раннього дитинства,
там прекрасна природа, це дійсно таке антуражне село! стільки спогадів пов'язано з ним... одна біда, там абсолютно немає однолітків. Хоч село зовсім не мале, але наша хата з самого краю. а там жодної дитини навіть приблизно мого віку... тому ше як малий був - розважався як міг. а там господарка - дай Боже! і кури і качки і свині і корови і коні і кролі і коти і собаки) але зараз не до того
тепер кожного року приїжжаю рідні на підмогу бульбу копати, якшо не бульбу, то кукурудзу, або гарбузи чи ше там шось...
і всьо би було добре, яки мене не рознесло застудою якраз на ті два дні шо я приїхав помагати. але куда діватись робота не стоїть, нежить і кашель мало кого хвилюють, кукурудза чекає)
то я ше мабуть в вишкільному простудився, а з села приїхав з температурою.
ото і сиджу сьодні весь день в кімнаті, майже в постельному режимі...
тільки одна ше хороша подія за сьогодні сталась! до мене в гості прийшли Мавка з Мільодією))) то було так приємно) ше й частунків принесли! дякую вам!
а тепер мабуть вже пора спати, бо я шось занадто довго той пост пишу)
всім добраніч і не хворійте! якшо раптом хтось дочитає до кінця)