гуси-лебеді летять
молоді і перспективні невдахи автостопери в кількості я і Вулкан шойно вернулись до Львова...
а всьо так файно починалось, як тільки сіли в першу машину, зразу ж закінчився дощ, і всьо йшло як по маслу!
добрий дядя підвіз до Ходорева, а наступний зразу до Галича.
потім ми довго шпацерували по полю, нічо не побачили і шпацерували назад.
після того ми поїхали в село Биків Радехівського району Єзупіль ( яке на генштабовці позначене як Жовтень)
як добре шо ми взяли тапочки))) дойшли до Бистриці, але дядя з вудкою сказав шо на тій сторонізовсім нима струмків чи джерел, тому ми не форсували річку...
місія виконана
результат - негативний
наступні дії - доу!
звідси починаєтоься фейл!
надобре, ше не звідси, бо до Галича ми так-сяк доїхали, а от потім...
кукали на трасі добрих 4 години, кілометрів з 10 проїхали на пішкарусі, без особливого комфорту) ніяка тварина\людина\машина
не зупинялась!
ми шо такі страшні???
такий тупняк чіплявся...
йшли по трасі аж до темна, голодні як собаки, і всетаки надибали магазин!
заходим, продавець: Слава Україні! а ми йому: Героям слава! так слово за слово він нас вгостив чаєм і втулив нам ледь не пів буханки хліба, ше й знижку на печеньки дав))) побільше б таких продавців! а дядя був з Тризуба, тому ми мали спільні теми розмов.
він нам радив сідати на поїзд до Франківська, а звідтам автобусом до Львова. Ага! нема дурних! раз ми собі пообіцяли шо маршрутки не зупиняєм - значить нє!
ніч, темно, машини проїжджають все рідше)
але знайшовся один мужик який підвіз нас до Бурштина і порадив далі не йти а стояти стопити на освітленій зупинці...
вчепилася дурка...
11 вечора, ми горланим дурацьких пісень, ми танцюєм дурацькі танці, і взагалі поводим себе як завжди)))))))
і о, щастя! знайшовся ше один мужик який нас не злякався підкинути, і завіз аж до Іскри.
як їхалось не знаєм, бо обоє в салоні вирубились)
а коли почали визвонювати всіх знайомих на сихові переночуватись, то знов зазнали невдачі...
я їм всім то згадаю!!!
прийшлось пензлювати аж до мене домів де я і написав сей пост)
бувайте здорові) добраніч)
а всьо так файно починалось, як тільки сіли в першу машину, зразу ж закінчився дощ, і всьо йшло як по маслу!
добрий дядя підвіз до Ходорева, а наступний зразу до Галича.
потім ми довго шпацерували по полю, нічо не побачили і шпацерували назад.
після того ми поїхали в село Биків Радехівського району Єзупіль ( яке на генштабовці позначене як Жовтень)
як добре шо ми взяли тапочки))) дойшли до Бистриці, але дядя з вудкою сказав шо на тій сторонізовсім нима струмків чи джерел, тому ми не форсували річку...
місія виконана
результат - негативний
наступні дії - доу!
звідси починаєтоься фейл!
надобре, ше не звідси, бо до Галича ми так-сяк доїхали, а от потім...
кукали на трасі добрих 4 години, кілометрів з 10 проїхали на пішкарусі, без особливого комфорту) ніяка тварина\людина\машина
не зупинялась!
ми шо такі страшні???
такий тупняк чіплявся...
йшли по трасі аж до темна, голодні як собаки, і всетаки надибали магазин!
заходим, продавець: Слава Україні! а ми йому: Героям слава! так слово за слово він нас вгостив чаєм і втулив нам ледь не пів буханки хліба, ше й знижку на печеньки дав))) побільше б таких продавців! а дядя був з Тризуба, тому ми мали спільні теми розмов.
він нам радив сідати на поїзд до Франківська, а звідтам автобусом до Львова. Ага! нема дурних! раз ми собі пообіцяли шо маршрутки не зупиняєм - значить нє!
ніч, темно, машини проїжджають все рідше)
але знайшовся один мужик який підвіз нас до Бурштина і порадив далі не йти а стояти стопити на освітленій зупинці...
вчепилася дурка...
11 вечора, ми горланим дурацьких пісень, ми танцюєм дурацькі танці, і взагалі поводим себе як завжди)))))))
і о, щастя! знайшовся ше один мужик який нас не злякався підкинути, і завіз аж до Іскри.
як їхалось не знаєм, бо обоє в салоні вирубились)
а коли почали визвонювати всіх знайомих на сихові переночуватись, то знов зазнали невдачі...
я їм всім то згадаю!!!
прийшлось пензлювати аж до мене домів де я і написав сей пост)
бувайте здорові) добраніч)