Атентат- Осіннє вбивство у Мюнхені
Отже, що я думаю з цього приводу.
Складнувато. Хоча, на скільки я встигла зрозуміти, особливою простотою жоден з фільмів Олеся Янчука не відрізняється. Та воно й не дивно. Про нашу історію ні писати, ні знімати легко, просто і весело фактично неможливо.
Мене трішки подивувало, чому у фільмі не акцентували увагу на тому, як сталося, що Степан Бандера у день замаху був без охорони. Склалося таке враження, що вбити його не важче ніж цукерочку у дитяти відібрати. Хоча я читала, що охорона у Степана Андрійовича була, проте він цього не любив і часто відмовлявся від неї, або й просто втікав. Того осіннього дня, скоріш за все, так і сталося.
Ще, як мені здається, можна було б більше розповісти про життя Богдана Сташинського (вбивці). Хоча навіщо? Всеодно його нічого не виправдовує... Запроданець.
Трішки невловила, як так швидко події змінюють одна одну і коли, скажімо, Орлик встиг заручитися з Мартою. :) Але це все можна виправдати тим, що сюжет картини охоплює період від 1947 до 1959р. За годину і сорок хвилин всього не покажеш.
Як і в "Нескореному" радують їхні вітання ("Слава Україні!" - "Героям слава!"), а також звертання: "Друже провідник", "Друже командир", Друже ще там хтось... В "Нескореному" якраз це надзвичайно колоритно виділяється на тлі того, як звертаються до своїх командирів та підлеглих москалі (до перших з повагою, до останніх- як не до людей), в той час в УПА звертання до всіх однакове: "Друже".
Загалом мені все-таки більше "Нескорений" сподобався. Можливо через те, що пізніший (його знято у 2000р.,а "Атентат"- у 1995р.), можливо просто тому, що динамічніший, більш насичений яскравими подіями, більш український (тобто події відбуваються на території України). Чи й просто отим доленосним діалогом Романа Шухевича з командувачем німецької армії:
"...
- Ви ж підете під суд за військову зраду!
- Ми присягали не фюреру і німецькій армії. Ми давали присягу на вірність Україні."
Мало не забула! МОВА! ВОНА УКРАЇНСЬКА!!! Без дубляжу! Просто українська... Це божественно...)))
Як би там не було, патріотичні стрічки це круто. Я люблю українське кіно. І нехай йому ще дуже далеко до Голівуду, але воно моє, рідне.=)