Позитивне падіння
Сьогодні під час чергової інтервізійної зустрічі я круто обламався. Консультуючи клієнта, я вирішив відійти від схем, правил, питань, які отримав під час першого модулю, і які мають бути базовими для мене як мінімум до другого модулю, і вирішив консультувати клієнта покладаючись тільки на себе самого, думаючи що коли я вже прочитав книжку про консультування, та подивився кілька серіалів про психотерапевтів, то зможу сам консультувати, не опираючись на ті матеріали, які б мав використовувати. В результаті проблему, яку ми з клієнтом розглядали, так нормально і не вирішили, і супервізор потім наговорив купу справедливо неприємних речей. Я тоді трохи впав духом, на якусь хвильку навіть допустив думку, що можливо це не моє, і мені треба облишити цю марудну справу, але потім зрозумів що пожав плоди власної халатності. На інтервізійки я досі приходив з легкістю, без особливої підготовки, вважаючи що вона мені і не потрібна. А сьогодні виявилося що ще й як потрібна. І добре що воно виявилося на ранній стадії, коли з цим можна щось зробити, а не десь на пізніх стадіях, коли щось виправляти буде дуже боляче, затратно по часу, і коштах. Тому я вирішив тепер хоча б мінімально готуватися перед кожною інтервізійкою, гортати конспект, проглядати схемки, і згадувати свої недоліки в консультуванні, щоб другий раз не наступити на ті ж самі граблі.