Знаки смерти.
Тескт из ФБ, от отца Романа Коляды. Это мы с ним на фотке.
Тогда, зимой, ещё не думалось ни о смерти ни о грядущей войне. Сегодня все иначе. И пусть каждый некролог напоминает нам про то, что мы живы, пусть каждый знак смерти раствориться в жизни
Хочеться писати про любов. Але я пишу про...
Знаки смерті.
У моєї бабусі, Царство їй Небесне, буди специфічні стосунки зі смертю.
Вона вирізала й викидала всі некрологи з районної газети.
Коли вулицею райцентру проходила поховальна процесія,
Вона заганяла дітей в дім і зачиняла кватирки.
Навіть кухонне приладдя стежила щоб хрестом не складали,
"Щоб не як на цвинтарі"...
Навряд чи вона ховалася від смерті.
Після бою під Прохорівкою у 43-му,
Який вона пройшла водієм "полуторки",
Навряд чи ще від чогось будеш ховатися.
Тепер тільки Бог знає, чому вона так не любила
Ті знаки смерті.
Я за останні півроку прочитав і побачив більше повідомлень про смерть.
Ніж за все життя включно з дитинством.
І я знаю, точно знаю що вони не останні,
Бо йде війна.
За останні дні ці постріли в залишки душевного спокою
Лягають все ближче.
Все більше друзів отримують повістки,
А дехто вже ховає загиблих родичів.
Я знаю, що ворота пекла розчинені сьогодні особливо широко.
Як і ворота Раю - для наших новомучеників.
А ще я знаю, що Господь може попустити
Пекло комусь на голову ще за життя.
Тому, хто дав ракети безумцям.
Тому, хто дав зброю бандитам.
Тому, хто продовжує терзати мою землю,
Забираючи синів у батьків і матерів.
Ці знаки смерті - хай впікаються пекельним вогнем
У те, що залишилося від душ покидьків!
Хай земля горить під їхніми ногами!
Хай небо впаде на їхні голови!
Але найголовніше -
Хай ангели боронять наших героїв!
Щоб не хотілося осліпнути і оглухнути
Щоб не бачити й не чути
Знаків смерті...
https://www.facebook.com/rvkolyada/posts/712330578802475
Тогда, зимой, ещё не думалось ни о смерти ни о грядущей войне. Сегодня все иначе. И пусть каждый некролог напоминает нам про то, что мы живы, пусть каждый знак смерти раствориться в жизни
Хочеться писати про любов. Але я пишу про...
Знаки смерті.
У моєї бабусі, Царство їй Небесне, буди специфічні стосунки зі смертю.
Вона вирізала й викидала всі некрологи з районної газети.
Коли вулицею райцентру проходила поховальна процесія,
Вона заганяла дітей в дім і зачиняла кватирки.
Навіть кухонне приладдя стежила щоб хрестом не складали,
"Щоб не як на цвинтарі"...
Навряд чи вона ховалася від смерті.
Після бою під Прохорівкою у 43-му,
Який вона пройшла водієм "полуторки",
Навряд чи ще від чогось будеш ховатися.
Тепер тільки Бог знає, чому вона так не любила
Ті знаки смерті.
Я за останні півроку прочитав і побачив більше повідомлень про смерть.
Ніж за все життя включно з дитинством.
І я знаю, точно знаю що вони не останні,
Бо йде війна.
За останні дні ці постріли в залишки душевного спокою
Лягають все ближче.
Все більше друзів отримують повістки,
А дехто вже ховає загиблих родичів.
Я знаю, що ворота пекла розчинені сьогодні особливо широко.
Як і ворота Раю - для наших новомучеників.
А ще я знаю, що Господь може попустити
Пекло комусь на голову ще за життя.
Тому, хто дав ракети безумцям.
Тому, хто дав зброю бандитам.
Тому, хто продовжує терзати мою землю,
Забираючи синів у батьків і матерів.
Ці знаки смерті - хай впікаються пекельним вогнем
У те, що залишилося від душ покидьків!
Хай земля горить під їхніми ногами!
Хай небо впаде на їхні голови!
Але найголовніше -
Хай ангели боронять наших героїв!
Щоб не хотілося осліпнути і оглухнути
Щоб не бачити й не чути
Знаків смерті...
https://www.facebook.com/rvkolyada/posts/712330578802475