Писанки и вышиванки - древние коды
Все знают, что узоры украинских писанок (росписей по пасхальным яйцам) - древние коды, пришедшие из глубины веков.
"В XIX веке в производстве красителей произошла технологическая революция. На основе выделенного из каменного угля вещества анилина химики научились делать красители, не уступавшие в яркости натуральным - они получили общее название анилиновых.
В 1848 году академик Зинин нашел способ получения анилина, пригодный для промышленного использования; вскоре анилиновые краски захватили рынок".
А до этого древние коды наносили с помощью луковой шелухи.
А еще древние коды присутствуют на вышиванках.
Они тоже очень древние.
"В конце XVIII века французский предприниматель Д. Долфус впервые применил в своей мастерской мерсеризацию нити (обработку щелочью). Получив гладкую шелковистую слегка блестящую пряжу из обычного хлопка, которая легко и надежно окрашивалась, он принял решение переделать все производство на изготовление нового материала.
И уже в 1800 году компания Долфуса полностью перестроилась на производство нитей для вышивания, изменив свое название на DMC (Dollfus-Mieg&Compagnie), которое носит и по сей день. А нитки, обработанные специальным составом, стали называть мулине от французского moulinet, что означает рыболовная катушка или вышивальный шелк.
В процессе производства тонкие волокна хлопка отбеливают, окрашивают и скручивают между собой, используя специальные машины. Аккуратно укладываясь плотно друг к другу, стежки создают чудесные картины, как будто только что вышедшие из-под пера художника".
Массовое распространение цветных ниток для вышивания случилось во второй половине 19 века. Подозреваю, что именно после появления анилиновых красителей.
Цветные нитки продавались в магазинах вместе с образцами узоров. Отсюда и появились древние коды.
"Саме з альбомом Олени Пчілки пов’язують міжнародне визнання української вишивки.
у першому та другому виданні вона чітко пише, що на той час, коли вона збирала матеріал, - 1870-ті роки, тобто доволі давно в контексті загальних матеріалів, які ми маємо щодо нашої орнаментики, - українські орнаменти не мають ніякого символічного значення, вони є суто декоративними. Причому вона це повторює кілька разів.
Коли вона готувала свій альбом, на той час вже був виданий альбом російської вишивки Володимира Стасова. І Олена Пчілка, маючи те видання і збираючи польовий матеріал у Новоград-Волинському повіті, вдалася до порівнянь. Деякою мірою вони не зовсім коректні, тому що там вона зосереджує свою увагу на орнаментах на рушниках, а тут на сорочках, є певні нюанси.
Суть у тому, що вона пише, що російський орнамент символічніший, бо зображує речі, пов’язані з предметами культу: якісь храми, птахи, предмети - те, що можна трактувати, зрозуміти, яка символіка закладена і чому саме це вишито. Чого не можна сказати про українську вишивку.
На наші землі нитки високої якості почала поставляти французька фірма DMC, що захопила великі ринки. Продавці ниток вже бачили, що люди цим цікавляться... Ага, у Румунії, в Угорщині, в Україні це цікаво, тому їм зробимо і альбомчик, ми їм надрукуємо ті орнаменти".
Правда і вигадки про українські вишиванки
Оксана Косміна про історію вишиваного одягу
Правда і вигадки про українські вишиванки - ZAXID.NET