Церковний етикет
Бувають в житті ситуації, коли ми опиняємось в певній державній чи приватній установі, структурі, коли ми не знаємо, як себе повести, як підійти, звернутися до посадовця, керівника. Для цього є вироблений і встановлений тип поведінки для людини, що називається етикет. Що таке етикет? Етикет - це правила поведінки, поводження, прийнятих в окремих соціальних колах. Наприклад, це може бути етикет дипломатичний, військовий, загальногромадський і т.д.
Я хочу звернути увагу на етикет, який майже не згадується, про нього мало говориться - це етикет церковний. Якщо цим питанням приділяють увагу в духовних закладах готуючи духовних пастирів, то прості миряни в більшості своїй не знають як, наприклад, підійти і звернутися до архієрея. Наскільки церковний етикет є важливим і чому? По-перше, церковний етикет важливий тому, що в ньому закладені правила поведінки, основою яких є Божа заповідь про любов до Бога і любов до людини, які не можуть існувати окремо, бо сказав Господь: «Хто говорить, що любить Бога, а ближнього ненавидить, той неправдомовець є». По-друге, церковний етикет є важливим і необхідним для його знання нами і дотримання його, тому що всі ми є хрещені, є християнами, що спілкуємося з своїми братами і сестрами по вірі, звертаємося і спілкуємося з духовенством, церковними ієрархами, беремо участь у церковному житті і Таїнствах Церкви.
Відносно церковного етикету, то хочу сказати, що незнання правил поведінки у церкві може породити багато проблем і незручностей. Наприклад, чи всі знають, як підійти і звернутися до священика, єпископа? Як вибрати хресних батьків? Як вибрати собі чоловіка чи дружину? Як святкувати свята? Як зайти і поводитися в храмі? Це важливо знати і виконувати тим більше людині віруючій у Бога, яка має плекати в собі дух покірності і терпимості, і саме церковний етикет є одним із чинників, що виховує в людині такі духовні чесноти як покірність, терпимість, співчуття і розуміння бід іншої людини.
Причиною того, що знання і застосування правил церковного етикету зараз майже втратились є те, що кілька десятків років був перерив, коли існувала безбожно-атеїстична система, яка нищила все, що мало зв’язок з Богом, церквою і духовенством. А збереглись ці правила тільки в середовищі самої церкви та окремих християнських благочестивих сім’ях. Не можна стверджувати, що це в повній мірі відновлюється зараз і що це відновиться взагалі, коли виріс інтерес до духовних цінностей, бо зараз дуже потужно діють сили, які винахідливо нав’язують людині інші цінності, які відволікають людину від Бога і Його цінностей.
Звичайно, за гарною поведінкою і широкою усмішкою можуть скриватися страшні наміри, злоба і ненависть, але кожен християнин має знати, що Бог не тільки бачить наші кроки, вчинки, чує наші слова, але і знає, що діється в нашому серці, знає наші наміри і думки. Можна також сказати, що змінився час, обставини і ми вже на початку ХХІ століття і нічого тут дотримуватись того, що відійшло, що нібито застаріло. Так, змінився час, інша історична реальність, але не змінився Бог, Його заповіді, дія благодаті Святого Духа, не змінилась мета людини - її спасіння. А досягти спасіння без Бога неможливо.
Звернення до священика
В сьогоднішній час до духовних осіб, які займаються духовним окормленням вірних, звертаються люди різної статі, посад, віку, професій, як за духовними порадами, так і за задоволення духовних потреб. Але, перш чим знати, як звертатися до священика чи іншої духовної особи, треба ознайомитись з ступенями духовних санів. Є ступінь дияконства, ступінь священства, ступінь єпископства і найвища ступінь - патріаршество. Всі разом вони складають ієрархію Церкви. В залежності від ступеня існує своє звернення.
Найперше, як звертатися, в якій формі: на «ти», чи на «ви»? Не можна сказати, що відповідь на це є однозначною на всі випадки життя. В древності звернення на «ти» було більш розповсюджено. І в молитвах до Господа Бога, Матері Божої, Ангелів, святих угодників Божих ми звертаємось на «ти». Наприклад: «Господи прости і помилуй!», «Пресвятая Богородице спаси нас!», «Ангеле Божий охороняй нас!», «Святий угоднику Божий Миколає моли Бога за мене грішного!» і т.д. Але починаючи з ХVІІІ століття, коли до нас почали проникати норми західноєвропейського етикету, в тому числі світського, звернення на «ти» почало витіснятись зверненням на «ви». І тепер вже є нормою звернення до старшого чи незнайомої людини, звернення мирянина до духовної особи на «ви». Якщо зробимо по іншому, нас вже не зрозуміють.
Тому, якщо звертаємось до Патріарха, то треба говорити: «Ваше Святосте!» і дальше викладати свою думку. Якщо звертаємось до митрополита і архієпископа, то треба говорити: «Ваше Високопреосвященство!». Якщо звертаємось до єпископа, то треба говорити: «Ваше Преосвященство!». Якщо архієрею присвоєний титул «Блаженство», то треба говорити: «Ваше Блаженство!». Це буде коректна форма звернення до ієрархів. Так до речі звертаємось до них і в письмовій формі. Наприклад:
Його Преосвященству,
Преосвященнійшому
Симеону, Єпископу Дніпропетровському і Павлоградському
В усній розмові допустимо називати архієреїв «Владика»: «Владика Симеон». Коли ми говоримо в третій особі про архієрея, то допустимі різні варіанти: «Митрополит Димитрій сказав…», «Владика Димитрій написав…», «Його Високопреосвященство звернувся…».
Якщо говорити чому саме є особливе звернення до духовних осіб - єпископів і священиків інше, чим до світських осіб, то треба сказати, що це є тому, що духовні особи, єпископи і священики є носіями благодаті Святого Духа, яка дається їм при їх хіротонії, тобто висвяченні у духовний сан. Священики і єпископи мають право звершувати те, чого не має права робити та людина, яка не отримала свячення, наприклад: звершувати Таїнства - Хрещення, Миропомазання, Шлюбу та інші, а також звершувати Святу Літургію.
Більшості людей приходиться частіше спілкуватися з священиками. Яка тут є коректна форма звернення і спілкування?
Що стосується звернення до священика, то до нього в усній формі треба звертатися так: «Отець Іван!», «Отець Петро!», «Отець Стефан!» і т.д., тобто до імені додається слово «отець». В офіційному, святковому зверненні до священика належить звертатися так: до архімандритів і протоієреїв «Ваше Високопреподобіє!», до простих монахів та ієреїв «Ваше Преподобіє!». В усній чи письмовій формі до священика можна звертатися так: «Всечесний отче Михайле!».
Треба добавити, що зі сторони світської людини, мирянина звернення просто «отець» без вживання імені буде звучати надто фамільярно. Потрібно говорити так: «Отець Ярослав, скажіть будь-ласка …» і т.д.
Дружина священика вдома може звертатися до нього на «ти» без слова «отець», але в присутності посторонніх людей коректна і вихована дружина має звертатися «Отець Ярослав».
Ще одна обставина - це форма привітання, яку віряни мають застосовувати при зустрічі з духовною особою. Якщо це архієрей (митрополит, архієпископ, єпископ), то треба підійти привітатись словами: «Слава Ісусу Христу!», або «Христос народився!» в різдвяний час, або «Христос Воскрес!» в пасхальний час і скласти хрестоподібно руки долонями догори і сказати «Владико благословіть!». Коли єпископ благословляє, в цей час потрібно поцілувати йому руку. Цілуючи руку, ми віддаємо шану благодаті Божій, якою наділений єпископ.
Якщо це священик, то теж вітаємо його словами християнського вітання так само як і архієрея та складаючи долоні рук говоримо: «Отець Ярослав, благословіть!» і цілуємо руку благословляючого. Хоч можна просто привітатися християнським привітанням. Якщо мирянин зустрічає священика в храмі, біля храму, поза храмом, якщо нічого тому не перешкоджає, то буде доречно підійти до священика і взяти благословення, при чому це не залежить від того, чи він в рясі чи іде по місту чи селу у світській одежі.При прощанні можна знову взяти благословення.
Часто можна побачити, як окремі світські люди, прості віряни чи посадові особи, звертаючись до єпископа чи священика вживають слова: «Святий отець!» або «Святий отче!». Це неправильно. Видно, що така людина добре знайома з латиноамериканськими серіалами, але не знайома з церковним етикетом. Святими отцями ми називаємо тих, хто вже прославився подвижницьким життям і канонізований, визнаний Церквою святим. Наприклад, ми говоримо: «Святі отці вчать …», «Святі отці постановили …» і т.д., але не треба вживати слова «святий отець» по відношенню до єпископів чи священиків, бо всі грішні, як говориться в молитві: «… немає людини, щоб жила і не згрішила, Ти один (мається на увазі Бог) без гріха…».
Слова «святий отець» вживаються тільки в Римо-католицькій церкві, коли звертаються до папи римського. В Католицькій церкві прийнято догмат про «непогрішимість папи» і як результат цього догмату з’явилося таке звернення. В Православній церкві такого догмату і звернення не існує.
Є, до речі, ще одна поширена помилка, коли людина хреститься до єпископа чи священика, або коли вони благословляють, промовляючи слова «Мир всім!» чи інші слова. В цей час не треба хреститися, а треба схилити голову, як знак смирення, покірності, приймаючи благословення, через яке подається благодать Божа.
Привітання
Все більше відходить у минуле епістолярний спосіб спілкування, вітання через листи і поштові листівки. Зараз це робиться через такі технічні засоби, як мобільний зв’язок, інтернет і т.д. На щастя, ще не зникло у нас бажання вітати близьких, рідних і друзів. Вітання через листівки чи технічні засоби зв’язку з нагоди християнських свят, подій теж мають свої особливості. Найбільш розповсюдженими є вітання, поздоровлення з нагоди таких свят, як Пасха, Різдво Христове, престольні празники, іменини, дні народження.
Варто тут нагадати, що вітати чи відповідати на привітання потрібно вчасно. Якоїсь строгої регламентованості чи правила у текстах привітання немає. Головне, щоб привітання було щирим, сповненим поваги і любові. Неетично і некоректно вітати, в який би то не було спосіб, використовуючи слова про алкоголь та інші непристойні речі, особливо тоді, коли ми вітаємо один одного з християнським святом. Зараз багато використовують готові тексти привітань з інтернету, не завжди вникаючи в зміст тексту та в окремі його слова. Тому, часто привітання бувають вульгарними, але краще привітання хай буде простим, але щирим і своїми словами. Текст з інтернету це чужі слова, а значить і привітання чуже, а не особисте.
Що стосується привітань з нагоди церковних свят, то наприклад в пасхальний час привітання має починатися словами «Христос Воскрес!», дальше текст привітання, яке має закінчуватися словами «Воістину Воскрес!» або «Воістину Христос Воскрес!». Відповідно у різдв’яний час початок привітання «Христос народився!», а завершення «Славімо Його!».
В день престольного празника, коли вітають парафіяни свого настоятеля, то бажано, щоб вітання починалося словами: «Дорогого отця настоятеля вітаємо…» або «Всечесний отче, Іване…» і дальше текст вітання. Якщо вітаємо одночасно настоятеля церкви і громаду, то бажано починати вітання так: «Всечесного отця настоятеля і шановну громаду вітаємо…».
Християнська сім’я
Сімейне життя - приватна справа кожного, але християнська сім’я повинна мати свої особливості і відмінності. Християнську сім’ю називають ще домашньою церквою. Людина, що є християнином, що відвідує храм Божий, дотримується християнських традицій і благочестя в церкві, повинна залишатись благочестивою і поза церквою, в тому числі і в сім’ї.
Найперше це стосується сімейного спілкування. Воно має бути спокійним, врівноваженим, сповнене любові і поваги до всіх членів сім’ї, незалежно від віку і статі. Переважній більшості людей при хрещенні дані християнські імена. Кожне ім’я має містичний зміст, бо пов’язане з іменем небесного покровителя, тому ім’я бажано вживати в повній формі. Наприклад, Микола, а не Колюня, Василь, а не Васька, Михайло, а не Місьо і т.д. Ласкаве звернення до дітей, що притаманно батькам має бути розумним і допустимо, наприклад, до дитини з іменем Микола звернутися вдома Коля, до Михайла - Михайлик, до Василя - Василько. В церкві при хрещенні, шлюбі, сповіді, причасті вживається тільки повна форма імені. Чому? Бо імена наші - це імена святих, наших небесних покровителів. А їх, при всій пошані і повазі до них, ми ніколи не називаємо і не звертаємося до них в ласкавій формі.
Я хочу звернути увагу на етикет, який майже не згадується, про нього мало говориться - це етикет церковний. Якщо цим питанням приділяють увагу в духовних закладах готуючи духовних пастирів, то прості миряни в більшості своїй не знають як, наприклад, підійти і звернутися до архієрея. Наскільки церковний етикет є важливим і чому? По-перше, церковний етикет важливий тому, що в ньому закладені правила поведінки, основою яких є Божа заповідь про любов до Бога і любов до людини, які не можуть існувати окремо, бо сказав Господь: «Хто говорить, що любить Бога, а ближнього ненавидить, той неправдомовець є». По-друге, церковний етикет є важливим і необхідним для його знання нами і дотримання його, тому що всі ми є хрещені, є християнами, що спілкуємося з своїми братами і сестрами по вірі, звертаємося і спілкуємося з духовенством, церковними ієрархами, беремо участь у церковному житті і Таїнствах Церкви.
Відносно церковного етикету, то хочу сказати, що незнання правил поведінки у церкві може породити багато проблем і незручностей. Наприклад, чи всі знають, як підійти і звернутися до священика, єпископа? Як вибрати хресних батьків? Як вибрати собі чоловіка чи дружину? Як святкувати свята? Як зайти і поводитися в храмі? Це важливо знати і виконувати тим більше людині віруючій у Бога, яка має плекати в собі дух покірності і терпимості, і саме церковний етикет є одним із чинників, що виховує в людині такі духовні чесноти як покірність, терпимість, співчуття і розуміння бід іншої людини.
Причиною того, що знання і застосування правил церковного етикету зараз майже втратились є те, що кілька десятків років був перерив, коли існувала безбожно-атеїстична система, яка нищила все, що мало зв’язок з Богом, церквою і духовенством. А збереглись ці правила тільки в середовищі самої церкви та окремих християнських благочестивих сім’ях. Не можна стверджувати, що це в повній мірі відновлюється зараз і що це відновиться взагалі, коли виріс інтерес до духовних цінностей, бо зараз дуже потужно діють сили, які винахідливо нав’язують людині інші цінності, які відволікають людину від Бога і Його цінностей.
Звичайно, за гарною поведінкою і широкою усмішкою можуть скриватися страшні наміри, злоба і ненависть, але кожен християнин має знати, що Бог не тільки бачить наші кроки, вчинки, чує наші слова, але і знає, що діється в нашому серці, знає наші наміри і думки. Можна також сказати, що змінився час, обставини і ми вже на початку ХХІ століття і нічого тут дотримуватись того, що відійшло, що нібито застаріло. Так, змінився час, інша історична реальність, але не змінився Бог, Його заповіді, дія благодаті Святого Духа, не змінилась мета людини - її спасіння. А досягти спасіння без Бога неможливо.
Звернення до священика
В сьогоднішній час до духовних осіб, які займаються духовним окормленням вірних, звертаються люди різної статі, посад, віку, професій, як за духовними порадами, так і за задоволення духовних потреб. Але, перш чим знати, як звертатися до священика чи іншої духовної особи, треба ознайомитись з ступенями духовних санів. Є ступінь дияконства, ступінь священства, ступінь єпископства і найвища ступінь - патріаршество. Всі разом вони складають ієрархію Церкви. В залежності від ступеня існує своє звернення.
Найперше, як звертатися, в якій формі: на «ти», чи на «ви»? Не можна сказати, що відповідь на це є однозначною на всі випадки життя. В древності звернення на «ти» було більш розповсюджено. І в молитвах до Господа Бога, Матері Божої, Ангелів, святих угодників Божих ми звертаємось на «ти». Наприклад: «Господи прости і помилуй!», «Пресвятая Богородице спаси нас!», «Ангеле Божий охороняй нас!», «Святий угоднику Божий Миколає моли Бога за мене грішного!» і т.д. Але починаючи з ХVІІІ століття, коли до нас почали проникати норми західноєвропейського етикету, в тому числі світського, звернення на «ти» почало витіснятись зверненням на «ви». І тепер вже є нормою звернення до старшого чи незнайомої людини, звернення мирянина до духовної особи на «ви». Якщо зробимо по іншому, нас вже не зрозуміють.
Тому, якщо звертаємось до Патріарха, то треба говорити: «Ваше Святосте!» і дальше викладати свою думку. Якщо звертаємось до митрополита і архієпископа, то треба говорити: «Ваше Високопреосвященство!». Якщо звертаємось до єпископа, то треба говорити: «Ваше Преосвященство!». Якщо архієрею присвоєний титул «Блаженство», то треба говорити: «Ваше Блаженство!». Це буде коректна форма звернення до ієрархів. Так до речі звертаємось до них і в письмовій формі. Наприклад:
Його Преосвященству,
Преосвященнійшому
Симеону, Єпископу Дніпропетровському і Павлоградському
В усній розмові допустимо називати архієреїв «Владика»: «Владика Симеон». Коли ми говоримо в третій особі про архієрея, то допустимі різні варіанти: «Митрополит Димитрій сказав…», «Владика Димитрій написав…», «Його Високопреосвященство звернувся…».
Якщо говорити чому саме є особливе звернення до духовних осіб - єпископів і священиків інше, чим до світських осіб, то треба сказати, що це є тому, що духовні особи, єпископи і священики є носіями благодаті Святого Духа, яка дається їм при їх хіротонії, тобто висвяченні у духовний сан. Священики і єпископи мають право звершувати те, чого не має права робити та людина, яка не отримала свячення, наприклад: звершувати Таїнства - Хрещення, Миропомазання, Шлюбу та інші, а також звершувати Святу Літургію.
Більшості людей приходиться частіше спілкуватися з священиками. Яка тут є коректна форма звернення і спілкування?
Що стосується звернення до священика, то до нього в усній формі треба звертатися так: «Отець Іван!», «Отець Петро!», «Отець Стефан!» і т.д., тобто до імені додається слово «отець». В офіційному, святковому зверненні до священика належить звертатися так: до архімандритів і протоієреїв «Ваше Високопреподобіє!», до простих монахів та ієреїв «Ваше Преподобіє!». В усній чи письмовій формі до священика можна звертатися так: «Всечесний отче Михайле!».
Треба добавити, що зі сторони світської людини, мирянина звернення просто «отець» без вживання імені буде звучати надто фамільярно. Потрібно говорити так: «Отець Ярослав, скажіть будь-ласка …» і т.д.
Дружина священика вдома може звертатися до нього на «ти» без слова «отець», але в присутності посторонніх людей коректна і вихована дружина має звертатися «Отець Ярослав».
Ще одна обставина - це форма привітання, яку віряни мають застосовувати при зустрічі з духовною особою. Якщо це архієрей (митрополит, архієпископ, єпископ), то треба підійти привітатись словами: «Слава Ісусу Христу!», або «Христос народився!» в різдвяний час, або «Христос Воскрес!» в пасхальний час і скласти хрестоподібно руки долонями догори і сказати «Владико благословіть!». Коли єпископ благословляє, в цей час потрібно поцілувати йому руку. Цілуючи руку, ми віддаємо шану благодаті Божій, якою наділений єпископ.
Якщо це священик, то теж вітаємо його словами християнського вітання так само як і архієрея та складаючи долоні рук говоримо: «Отець Ярослав, благословіть!» і цілуємо руку благословляючого. Хоч можна просто привітатися християнським привітанням. Якщо мирянин зустрічає священика в храмі, біля храму, поза храмом, якщо нічого тому не перешкоджає, то буде доречно підійти до священика і взяти благословення, при чому це не залежить від того, чи він в рясі чи іде по місту чи селу у світській одежі.При прощанні можна знову взяти благословення.
Часто можна побачити, як окремі світські люди, прості віряни чи посадові особи, звертаючись до єпископа чи священика вживають слова: «Святий отець!» або «Святий отче!». Це неправильно. Видно, що така людина добре знайома з латиноамериканськими серіалами, але не знайома з церковним етикетом. Святими отцями ми називаємо тих, хто вже прославився подвижницьким життям і канонізований, визнаний Церквою святим. Наприклад, ми говоримо: «Святі отці вчать …», «Святі отці постановили …» і т.д., але не треба вживати слова «святий отець» по відношенню до єпископів чи священиків, бо всі грішні, як говориться в молитві: «… немає людини, щоб жила і не згрішила, Ти один (мається на увазі Бог) без гріха…».
Слова «святий отець» вживаються тільки в Римо-католицькій церкві, коли звертаються до папи римського. В Католицькій церкві прийнято догмат про «непогрішимість папи» і як результат цього догмату з’явилося таке звернення. В Православній церкві такого догмату і звернення не існує.
Є, до речі, ще одна поширена помилка, коли людина хреститься до єпископа чи священика, або коли вони благословляють, промовляючи слова «Мир всім!» чи інші слова. В цей час не треба хреститися, а треба схилити голову, як знак смирення, покірності, приймаючи благословення, через яке подається благодать Божа.
Привітання
Все більше відходить у минуле епістолярний спосіб спілкування, вітання через листи і поштові листівки. Зараз це робиться через такі технічні засоби, як мобільний зв’язок, інтернет і т.д. На щастя, ще не зникло у нас бажання вітати близьких, рідних і друзів. Вітання через листівки чи технічні засоби зв’язку з нагоди християнських свят, подій теж мають свої особливості. Найбільш розповсюдженими є вітання, поздоровлення з нагоди таких свят, як Пасха, Різдво Христове, престольні празники, іменини, дні народження.
Варто тут нагадати, що вітати чи відповідати на привітання потрібно вчасно. Якоїсь строгої регламентованості чи правила у текстах привітання немає. Головне, щоб привітання було щирим, сповненим поваги і любові. Неетично і некоректно вітати, в який би то не було спосіб, використовуючи слова про алкоголь та інші непристойні речі, особливо тоді, коли ми вітаємо один одного з християнським святом. Зараз багато використовують готові тексти привітань з інтернету, не завжди вникаючи в зміст тексту та в окремі його слова. Тому, часто привітання бувають вульгарними, але краще привітання хай буде простим, але щирим і своїми словами. Текст з інтернету це чужі слова, а значить і привітання чуже, а не особисте.
Що стосується привітань з нагоди церковних свят, то наприклад в пасхальний час привітання має починатися словами «Христос Воскрес!», дальше текст привітання, яке має закінчуватися словами «Воістину Воскрес!» або «Воістину Христос Воскрес!». Відповідно у різдв’яний час початок привітання «Христос народився!», а завершення «Славімо Його!».
В день престольного празника, коли вітають парафіяни свого настоятеля, то бажано, щоб вітання починалося словами: «Дорогого отця настоятеля вітаємо…» або «Всечесний отче, Іване…» і дальше текст вітання. Якщо вітаємо одночасно настоятеля церкви і громаду, то бажано починати вітання так: «Всечесного отця настоятеля і шановну громаду вітаємо…».
Християнська сім’я
Сімейне життя - приватна справа кожного, але християнська сім’я повинна мати свої особливості і відмінності. Християнську сім’ю називають ще домашньою церквою. Людина, що є християнином, що відвідує храм Божий, дотримується християнських традицій і благочестя в церкві, повинна залишатись благочестивою і поза церквою, в тому числі і в сім’ї.
Найперше це стосується сімейного спілкування. Воно має бути спокійним, врівноваженим, сповнене любові і поваги до всіх членів сім’ї, незалежно від віку і статі. Переважній більшості людей при хрещенні дані християнські імена. Кожне ім’я має містичний зміст, бо пов’язане з іменем небесного покровителя, тому ім’я бажано вживати в повній формі. Наприклад, Микола, а не Колюня, Василь, а не Васька, Михайло, а не Місьо і т.д. Ласкаве звернення до дітей, що притаманно батькам має бути розумним і допустимо, наприклад, до дитини з іменем Микола звернутися вдома Коля, до Михайла - Михайлик, до Василя - Василько. В церкві при хрещенні, шлюбі, сповіді, причасті вживається тільки повна форма імені. Чому? Бо імена наші - це імена святих, наших небесних покровителів. А їх, при всій пошані і повазі до них, ми ніколи не називаємо і не звертаємося до них в ласкавій формі.