(no subject)
Я не знаю як описати оті почуття, але вони незбагненні і чудесні... Їхати спиною в перед в поїзді, дивитися через вікно в якому відбиваються просіння сонця витанцьовуючи психоделічними візерунками в окулярах... Синій океан який живе маленькими хвилями, пірси і кораблі омріяні пригодами, будинки які живуть своїм життям, різним як кожен ковток світлого місцевого пива в якому плаваюті оті дивні риби гарно настроіних інструментів айподу.. Проста і звичайна дорога додому..
Posted via LiveJournal app for iPhone.