Кормільцев про революції, ПТН, нарід ...
«Из всех разновидностей конторы, самая гнусная - Питерская. Это я знаю еще по 96-97 году, когда их людишки разваливали "Наутилус". Все эта порода людей должна умереть страшной смертью. И первой - с*ка Путин, чмо болотное. С веревкой от Пьера Кардена на тонкой шее.»
Це написав в іншому житті, в травні 2006 року, Ілля Кормільцев. Підозрюю, що швидкоплинна смертельна хвороба через півроку після цих слів не була випадковою. Під час подорожі до Великої Британії у січні 2007 р. у Кормільцева знайшли рак хребта у невиліковній стадії. 4 лютого 2007 р. він помер у лондонській лікарні. Поховали 9 лютого у Москві. Навряд чи в Британії хтось тоді зробив аналізи на полоній чи ще якусь радіоактивну заразу.
У 80-х потрапив на напівпідпільний концерт Наутілуса, у нас, в Києві, в якомусь лівобережному БК. Мої пошуки зараз, в інтернетах, якоїсь інформації про концерти Наутілуса в Києві до офіційного, 1995 року, в БК Україна, допоки нічого не дали. Але концерт був, як і яскраві враження від нього. Основа успіху групи - тексти пісень «Наутилус Помпилиус» авторства Кормільцева. Непересічна особистість, крайніх лівих поглядів, талановитий перекладач, поет.
Його думки і слова про московитів (в перекл. з рос.):
«Я обожнюю росіян. Вони завжди точно знають, кого потрібно заборонити. Я вже років 20 сподіваюся, що нарешті хто-небудь прийде і заборонить їх. Як клас. Разом зі всією їхньою тисячолітньою історією сраколизання начальству, батога і нагайки, пияцтва і звиродніння, насильства і нелюдської злості, разом з кожним п*дорасом, який знає кого точно потрібно заборонити. На жаль, ці дивні творіння не зовсім розуміють, що для решти світу вони виглядають нікчемними маленькими потворами... Вони сіпаються, повзають і звиваються, сподіваючись, що їх хто-небудь помітить... а ніхто... не помічає... Одного боюся - у цієї сволоти вистачить розуму спробувати заборонити людство.»
Останніми днями часто всує згадують «революцію». Як на мене, то це диво, яке можна і не дочекатися. Про революції Ілля Кормільцев написав в ЖЖ 13 грудня 2004 року (саме шумів наш перший Майдан):
не стану скрывать -
мне нравятся революции
охотно признаюсь -
мое любимое божество -
Шива, Разрушитель Миров
(я видел его однажды
во время кислотного трипа
в черно-оранжевом небе
жонглирующего черепами вселенных)
мне противны те, кто цепляются
за утлые остовы
человеческих иллюзий -
социальное положение, нацию,
расу, империю, церковь, так называемые
незыблемые научные истины
или семейные ценности
в конце концов, они, разумеется,
все равно побеждают
Хотя часть из них гибнет,
рассеченная сверкающей ваджрой,
новые выползают из земли,
словно черви после дождя
однако тот волшебный миг,
когда они корчатся в ужасе
в потревоженной навозной куче!
как жаль, что за короткую
человеческую жизнь
такое можно увидеть
от силы два-три раза
Це написав в іншому житті, в травні 2006 року, Ілля Кормільцев. Підозрюю, що швидкоплинна смертельна хвороба через півроку після цих слів не була випадковою. Під час подорожі до Великої Британії у січні 2007 р. у Кормільцева знайшли рак хребта у невиліковній стадії. 4 лютого 2007 р. він помер у лондонській лікарні. Поховали 9 лютого у Москві. Навряд чи в Британії хтось тоді зробив аналізи на полоній чи ще якусь радіоактивну заразу.
У 80-х потрапив на напівпідпільний концерт Наутілуса, у нас, в Києві, в якомусь лівобережному БК. Мої пошуки зараз, в інтернетах, якоїсь інформації про концерти Наутілуса в Києві до офіційного, 1995 року, в БК Україна, допоки нічого не дали. Але концерт був, як і яскраві враження від нього. Основа успіху групи - тексти пісень «Наутилус Помпилиус» авторства Кормільцева. Непересічна особистість, крайніх лівих поглядів, талановитий перекладач, поет.
Його думки і слова про московитів (в перекл. з рос.):
«Я обожнюю росіян. Вони завжди точно знають, кого потрібно заборонити. Я вже років 20 сподіваюся, що нарешті хто-небудь прийде і заборонить їх. Як клас. Разом зі всією їхньою тисячолітньою історією сраколизання начальству, батога і нагайки, пияцтва і звиродніння, насильства і нелюдської злості, разом з кожним п*дорасом, який знає кого точно потрібно заборонити. На жаль, ці дивні творіння не зовсім розуміють, що для решти світу вони виглядають нікчемними маленькими потворами... Вони сіпаються, повзають і звиваються, сподіваючись, що їх хто-небудь помітить... а ніхто... не помічає... Одного боюся - у цієї сволоти вистачить розуму спробувати заборонити людство.»
Останніми днями часто всує згадують «революцію». Як на мене, то це диво, яке можна і не дочекатися. Про революції Ілля Кормільцев написав в ЖЖ 13 грудня 2004 року (саме шумів наш перший Майдан):
не стану скрывать -
мне нравятся революции
охотно признаюсь -
мое любимое божество -
Шива, Разрушитель Миров
(я видел его однажды
во время кислотного трипа
в черно-оранжевом небе
жонглирующего черепами вселенных)
мне противны те, кто цепляются
за утлые остовы
человеческих иллюзий -
социальное положение, нацию,
расу, империю, церковь, так называемые
незыблемые научные истины
или семейные ценности
в конце концов, они, разумеется,
все равно побеждают
Хотя часть из них гибнет,
рассеченная сверкающей ваджрой,
новые выползают из земли,
словно черви после дождя
однако тот волшебный миг,
когда они корчатся в ужасе
в потревоженной навозной куче!
как жаль, что за короткую
человеческую жизнь
такое можно увидеть
от силы два-три раза