Біла молитва братика

[stevekyiv]

Originally posted by stevekyiv at Біла молитва братика
Антоніна Листопад.

«Біла молитва братика»
Бозю!
Що там у Тебе в руці?!
Дай мені, Бозю, хоч соломинку…
Щоб не втонути в Голодній Ріці.
Бачиш, мій Бозю, я ще - дитинка.
Та ж підрости хоч би трохи бодай.
Світу не бачив ще білого, Бозю.
Я - пташенятко, прибите в дорозі.
Хоч би одненьку пір’їночку дай.
Тато і мама - холодні мерці.
Бозю, зроби, щоби їсти не хтілось!
Холодно, Бозю.
Сніг дуже білий.
Бозю, що там у Тебе в руці?..

«Сироти - в білому полі»
Сироти - в білому полі.
Сироти - в темному лісі.
Дзвони німої недолі,
Полум’я муки на стрісі.
Падає сніг. Перехрестя…
Знову слідочки завіє.
Де наші рідні і хресні?!
Всюди хрестини чужії.
А християн небагато.
Бідна Вкраїно - небого!
…Сміх коло мертвої хати.
Глум серед поля живого…

«Остання колискова».
Спіте, дітки, спіте, любі.
І не просинайтесь!
Вже не буде мучить згуба.
Забере Вас пташка райська.
Спіте міцно, спіте, діти…
Янгол божий на порозі.
Вже не буде їсти хтітись.
І не будуть пухнуть нозі.
Натопила маковинням.
Затулила лядку й комин.
І в тумані темно - синім
Заспівала колискову.
Спи, синочку, горе - паску.
Засинай, навіки, доню.
То моя остання ласка
З материнської долоні.
Ще пограймось навперейми.
В піжмурки з бідою.
Заховаємось од неї.
У сиру земельку…
Лельки!

Поетична збірка А. Листопад «Біла молитва братика»
(Київ, «Веселка», 1993)