З Медовим Спасом! Сьогодні їмо шулики :)
Originally posted by stevekyiv at З Медовим Спасом! Сьогодні їмо шулики :)
З Медовим Спасом! Сьогодні їмо шулики :)
Про шулики я писав і нагадував і рік тому, і два роки тому - в такий же прекрасний день 14 серпня, деталі тут: http://stevekyiv.livejournal.com/520751.html
Нічого не змінилося. Сьогодні свято, замочуємо мак, розтираємо в макітрі, мед, вода, коржі.
Смачного!
P.s. Пунктиром про шулики.
Хочу віддати данину традиції, яка живе на Полтавщині, і яку я в Києві теж намагаюся підтримувати.
Напередодні замочується мак, через кілька годин вода зливається, мак розтирається порціями в макітрі макогоном до появи дрібно розтертого білястого шару маку, потім до нього додається кип'ячена вода і мед (цукор).
Я для розтирання використовую класичну м'ясорубку, через яку два рази пропускаю розмочений мак. Сестра використовує іншу технологію: сухий мак порціями розмелюється в кавомолці, а вже потім заливається водою. Спробував учора ввечері - також працює. Але розтертий мак краще за розмелений, і при намочуванні можна одночасно промити гарно.
Одночасно бабуся (Царство Небесне їй) готувала пісні коржі.
Сідаємо за стіл (наприклад, після повернення з церкви). У тарілку кришиться корж і все це заливається білим маковим молочком з розтертим маком, водою, медом (цукром). В цей день (14 серпня) - це головна страва на столі.
На Полтавщині ця страва називається "шулики".
В продовження теми маку один із старих постів з коментарем до фотографії С.М. Прокудіна-Горського, якій більше 100 років.
Мак - це не тільки британська чи європейська традиція. Це і наша, українська традиція - тільки традиція більш кулінарна (і в чомусь філософська).
Достатнім доказом того, що мак в Україні має довгу історію, є ось це столітньої давності (зроблено в 1905-1915 роках) фото маку в звичайному українському селі від Сергія Михайловича Прокудіна -Горського.
Ще раз звертаю Вашу увагу, що даній кольоровій фотографії більше 100 років - а в селі змінилося тільки те, що мак не дають садити. Регулярно в новинах в липні-серпні кожного року розказують про пенсіонерів з тієї ж Полтавської області, в яких виявлено та вилучено ...рослин-кущів снодійного маку.
Чомусь відразу ж згадую свою рідну бабусю з Полтавщини (нині покійну, Царство Небесне їй, хай пробачить, що словом потривожив). Вона наполегливо з року в рік намагалася мак садити у себе в городі на пиріжки для онуків, і закінчилися ці спроби тільки років у 80, коли її мак міліція знищила, а саму обіцяли по судах затягати.
Снодійний це був мак, або звичайний - бабуся не знала. Мала вона таку собі особливу (хоча може і супер традиційну), думку, що найкраще гостинці - пиріжки з маком, а чому їй покупний мак не подобався - вже не запитаю:( .
Знову ж, які шулики без маку?
А для Макавія пару маківок в букет де взяти?
З Медовим Спасом! Сьогодні їмо шулики :)
Про шулики я писав і нагадував і рік тому, і два роки тому - в такий же прекрасний день 14 серпня, деталі тут: http://stevekyiv.livejournal.com/520751.html
Нічого не змінилося. Сьогодні свято, замочуємо мак, розтираємо в макітрі, мед, вода, коржі.
Смачного!
P.s. Пунктиром про шулики.
Хочу віддати данину традиції, яка живе на Полтавщині, і яку я в Києві теж намагаюся підтримувати.
Напередодні замочується мак, через кілька годин вода зливається, мак розтирається порціями в макітрі макогоном до появи дрібно розтертого білястого шару маку, потім до нього додається кип'ячена вода і мед (цукор).
Я для розтирання використовую класичну м'ясорубку, через яку два рази пропускаю розмочений мак. Сестра використовує іншу технологію: сухий мак порціями розмелюється в кавомолці, а вже потім заливається водою. Спробував учора ввечері - також працює. Але розтертий мак краще за розмелений, і при намочуванні можна одночасно промити гарно.
Одночасно бабуся (Царство Небесне їй) готувала пісні коржі.
Сідаємо за стіл (наприклад, після повернення з церкви). У тарілку кришиться корж і все це заливається білим маковим молочком з розтертим маком, водою, медом (цукром). В цей день (14 серпня) - це головна страва на столі.
На Полтавщині ця страва називається "шулики".
В продовження теми маку один із старих постів з коментарем до фотографії С.М. Прокудіна-Горського, якій більше 100 років.
Мак - це не тільки британська чи європейська традиція. Це і наша, українська традиція - тільки традиція більш кулінарна (і в чомусь філософська).
Достатнім доказом того, що мак в Україні має довгу історію, є ось це столітньої давності (зроблено в 1905-1915 роках) фото маку в звичайному українському селі від Сергія Михайловича Прокудіна -Горського.
Ще раз звертаю Вашу увагу, що даній кольоровій фотографії більше 100 років - а в селі змінилося тільки те, що мак не дають садити. Регулярно в новинах в липні-серпні кожного року розказують про пенсіонерів з тієї ж Полтавської області, в яких виявлено та вилучено ...рослин-кущів снодійного маку.
Чомусь відразу ж згадую свою рідну бабусю з Полтавщини (нині покійну, Царство Небесне їй, хай пробачить, що словом потривожив). Вона наполегливо з року в рік намагалася мак садити у себе в городі на пиріжки для онуків, і закінчилися ці спроби тільки років у 80, коли її мак міліція знищила, а саму обіцяли по судах затягати.
Снодійний це був мак, або звичайний - бабуся не знала. Мала вона таку собі особливу (хоча може і супер традиційну), думку, що найкраще гостинці - пиріжки з маком, а чому їй покупний мак не подобався - вже не запитаю:( .
Знову ж, які шулики без маку?
А для Макавія пару маківок в букет де взяти?