Всіх зі святом Святої Трійці - Зеленими Святами!
Всіх зі святом Святої Трійці - Зеленими Святами!
З дитинства пам'ятаю особливе відношення рідних (перш за все бабусі) до Зелених Свят.
Зеленими Святами називають три останні дні Зеленого Тижня (тижня перед Трійцею) та три перші дні Троїцького Тижня (після Трійці).
Трійця - «найбільша таємниця християнської віри». Цього дня завершилося Божественне одкровення про те, що Бог є Триєдним - Він - Отець, Син і Дух Святий, один Бог в трьох Особах. В цей день (п'ятидесятий після Паски) Дух Святий зійшов на учнів і апостолів у вигляді вогненних язиків і вони почали проповідувати різними мовами.
Зелені Свята мають в своїй основі велику дохристиянську народну обрядову складову, що символізувала завершення весняного та початок літнього календарного циклу і остаточний прихід літа. Суботу напередодні Зеленої неділі називали клечаною. В цей день люди прикрашали ворота, дорогу від воріт до будинку, стріхи, хати, двері, кімнати, стіни гілками дерев з листям (клеченням), долівку вистеляли травою, перш за все лепехою, та й іншим запашним різнотрав'ям.
Розставляли снопики лепехи, прикрашали образи васильками, м’ятою, материнкою, любистком, трішки полину. За клеченням в ліс чи до гаю зазвичай їхав старший в родині, хоча останнім часом часто довіряли цей почесний обов'язок молодшим представникам. В деяких місцинах за травами і запашним зіллям до схід сонця вибиралися дівчата й молодиці, вони ж надвечір на «клечальну суботу» йшли босоніж до лісу й запасалися гілками дерев (клеченням).
На самі Свята в обов'язковій програмі хрещення криниці, гуляння, хороводи, посиденьки під березами з заплітанням на них вінків.
В деяких місцинах на Зелені Свята зберігся звичай поминати мертвих родичів, днем їх вшанування була «поминальна субота» - перша після Зелених Свят. Відповідно, з предками пов’язували і народні звичаї прикрашати зеленими гілками оселі. На Зелені Свята вважали, що душа померлих ховались в «клечальні» гілки дерев.
Ой на зелені та й на святки.
(Українська народна пісня).
Ой на зелені та й на святки
Пішли дівчата в ліс по квітки. Гу!
Та стали зілля дівчата рвать,
До себе хлопців причарувать. Гу!
Ходили гуртом туди-сюди
Та й зупинились коло води. Гу!
Та звила кожна собі вінок,
Пустила в воду та й на ставок. Гу!
Куди віночок та й попливе,
Туди і дівка вслід полине. Гу!
Один віночок пірнув на дно,
Ніде віночка вже не видно. Гу!
Хтіла Галина його дістать,
Стала з віночком та й потопать. Гу!
- Виручіть, люди, мене з біди,
Тягніть скоріше та із води. Гу!
В лузі Данило худобу пас,
У воду плигнув, Галину спас. Гу!
Слова пісні на сайті "НАШЕ (тексти пісень)".
Чумний стовп (Пестзойле, колона присвячена Трійці, в пам'ять закінчення епідемії чуми, 1693), Відень, Австрія.
Фото зроблено у вересні 2012 року.
З дитинства пам'ятаю особливе відношення рідних (перш за все бабусі) до Зелених Свят.
Зеленими Святами називають три останні дні Зеленого Тижня (тижня перед Трійцею) та три перші дні Троїцького Тижня (після Трійці).
Трійця - «найбільша таємниця християнської віри». Цього дня завершилося Божественне одкровення про те, що Бог є Триєдним - Він - Отець, Син і Дух Святий, один Бог в трьох Особах. В цей день (п'ятидесятий після Паски) Дух Святий зійшов на учнів і апостолів у вигляді вогненних язиків і вони почали проповідувати різними мовами.
Зелені Свята мають в своїй основі велику дохристиянську народну обрядову складову, що символізувала завершення весняного та початок літнього календарного циклу і остаточний прихід літа. Суботу напередодні Зеленої неділі називали клечаною. В цей день люди прикрашали ворота, дорогу від воріт до будинку, стріхи, хати, двері, кімнати, стіни гілками дерев з листям (клеченням), долівку вистеляли травою, перш за все лепехою, та й іншим запашним різнотрав'ям.
Розставляли снопики лепехи, прикрашали образи васильками, м’ятою, материнкою, любистком, трішки полину. За клеченням в ліс чи до гаю зазвичай їхав старший в родині, хоча останнім часом часто довіряли цей почесний обов'язок молодшим представникам. В деяких місцинах за травами і запашним зіллям до схід сонця вибиралися дівчата й молодиці, вони ж надвечір на «клечальну суботу» йшли босоніж до лісу й запасалися гілками дерев (клеченням).
На самі Свята в обов'язковій програмі хрещення криниці, гуляння, хороводи, посиденьки під березами з заплітанням на них вінків.
В деяких місцинах на Зелені Свята зберігся звичай поминати мертвих родичів, днем їх вшанування була «поминальна субота» - перша після Зелених Свят. Відповідно, з предками пов’язували і народні звичаї прикрашати зеленими гілками оселі. На Зелені Свята вважали, що душа померлих ховались в «клечальні» гілки дерев.
Ой на зелені та й на святки.
(Українська народна пісня).
Ой на зелені та й на святки
Пішли дівчата в ліс по квітки. Гу!
Та стали зілля дівчата рвать,
До себе хлопців причарувать. Гу!
Ходили гуртом туди-сюди
Та й зупинились коло води. Гу!
Та звила кожна собі вінок,
Пустила в воду та й на ставок. Гу!
Куди віночок та й попливе,
Туди і дівка вслід полине. Гу!
Один віночок пірнув на дно,
Ніде віночка вже не видно. Гу!
Хтіла Галина його дістать,
Стала з віночком та й потопать. Гу!
- Виручіть, люди, мене з біди,
Тягніть скоріше та із води. Гу!
В лузі Данило худобу пас,
У воду плигнув, Галину спас. Гу!
Слова пісні на сайті "НАШЕ (тексти пісень)".
Чумний стовп (Пестзойле, колона присвячена Трійці, в пам'ять закінчення епідемії чуми, 1693), Відень, Австрія.
Фото зроблено у вересні 2012 року.