Mar 02, 2012 18:28
Завжди потрібно когось кохати. Дивитись тремтячим обожнюючим поглядом, підштовхуючи ковдру під гаряче тіло. Зойкати від несподіваного дотику та лагідно притискатися до колючої щоки. Обіймати і, тамуючи подих, насичуватись чистим ароматом бажаної плоті. Відчувати себе захопленим цкценям і стрибати від щастя, помахуючи уявним хвостом. Очікувати возз`єднання з частинкою самої себе, з найріднішим створінням, що невідомо яким дивом було даровано тобі долею. Бо без цього почуття, без повсякденно оточуючих тебе дрібничок, що викарбовують те самое довгоочікуване щастя, немає жодного сенсу існувати. Це почуття закладено в людині на генетичному рівні, воно необхідно такою ж мірою як і повітря, вода, їжа та тепло. І нехай воно не завжди взаємне, але воно має бути, теплитись і жевріти в кожній істоті земній. І нехай ми смертні, але воно, кохання, не має закінчуватися ніколи.
©терво,
тексты