На сьогодні, після смерті пантифіка ми знову задаємо собі питання чи мала його матуся українське коріння? Над цим питанням давно працюють історики - дослідники.
Біографічні факти про юність Івана Павла II - першого Папи-слов’янина за всю історію існування римсько-католицької церкви - не тішать розмаїттям, сповнені загадок і протиріч. Найцікавіший з них - походження понтифікат. Різні вітчизняні ЗМІ вперто наполягають на тому, що саме Емілія Качуровська мати (Кароля Войтила ім’я та прізвища в миру) родом із села Вишнівця Кременецького району Тернопільської області. Саме там у селі Вишнівці мешкають сьогодні дві сестри це 69-річна Марія Качуровська й 64-річна Олена Обизюк, які переконані, що Папа Римський - їхній двоюрідний брат.
Історія цієї родини трагічна й загадкова водночас. Дід і бабуся сестер, Василь і Соломія, жили в Кремінці, за тридцять кілометрів від Вишнівця. У них було п’ятеро дітей: два сини - Іван і Володимир, три доньки - Емілія, Поліна й Марія. Наймолодшим був батько Марії й Олени Володимир, який народився 1907 року. Драма в цій сім’ї розігралася ще до народження наймолодшого з дітей. Емілія заявила батькам, що збирається вийти заміж за поляка, який також жив у Кременеці. Мати з батьком були категорично проти цього союзу, і дівчина поїхала з села, так і не отримавши ні благословення, ні посагу. У рідний дім вона більше ніколи не повернулася. Певне, такою була батьківська умова - після заміжжя забути дорогу додому.
Попри те, що Емілія не підтримувала зв’язків із родичами, ті знали, що вона з чоловіком оселилася в польському містечку Воловіци під Краковом. Про це Марії розповідав батько. Чи не в тих Вадовіцах, де, як відомо, і народився майбутній Папа Римський? Через роки будинок, де жила його сім’я, перетворять на музей, на першому поверсі якого розмістять книгарню із творами Папи, а на другому - його особисті речі: весло каное, гірські лижі і три ряси понтифіка. Нині в цьому кам’яному будинку жовтого кольору щорічно буває майже 180 тисяч відвідувачів із усього світу.
Цікаво, що Поліну Качуровську, молодшу сестру Мілі, доля занесла в місто Орел. Під час війни вона познайомилася з російським солдатом, який і відвіз її до себе на батьківщину. Після заміжжя Поліна приїжджала в Україну тільки один раз 1957 року, та й то лише на кілька годин. На жаль, Марія тоді не поцікавилася, чи є в тітки діти. Не виключено, що племінники первосвященика живуть зараз і в Росії.
Після смерті тітки Марії зник із її квартири старий сімейний фотоальбом, який міг би дати відповіді на багато запитань. Напевно, там були знімки і юної Емілії Качуровської.
На жаль, сьогодні немає в живих нікого, хто міг би пригадати, як виглядала непокірлива Емілія, що повстала проти батьківської волі. Її молодість припала на кінець позаминулого століття, а це означає, що сучасникам цієї жінки нині було б понад сто років. Не зберігся навіть маєток, де колись жила родина Василя й Соломії. Відомо лише, що на цьому місці під час фашистської окупації німці влаштували єврейське гетто.
Досить цікаво, з огляду на те, що саме в 1958-му в житті Кароля Войтили сталися великі зміни - він був висвячений у єпископи, а трохи пізніше призначений помічником архієпископа Кракова.
Цікаво, що напередодні візиту Івана Павла II до Києва та Львова патріарша комісія з питань молоді української греко-католицької церкви видала брошуру «Папа й Україна». У ній також стверджується, що мати майбутнього понтифікат народилася в Тернопільській області. При цьому автори посилаються на спогади померлого 1998 року в США лікаря Бориса Філіпчака, чия перша дружина, Софія Кучмерчик, нібито була родичкою Кароля Войтили. Правда, не уточнюється, за чиєю лінією - батька чи матері. Уперше доктор розповів про це в інтерв’ю українській газеті в США «Нова зоря» в 1978-му - відразу ж після обрання нинішнього Папи Римського.
Навряд чи Борис Філіпчак міг помилятися. Медичну освіту він здобув у університеті Кракова разом із Едмундом Войтилою, старшим братом Кароля.
Він був не лише його однокурсником, а й близьким другом. Після закінчення вузу хлопці разом працювали в одній із лікарень Бєльська (Польща).
За словами Філіпчака, колега часто приводив із собою до клініки маленького Кароля, який розігрував перед хворими різні кумедні сценки (хлопчик із дитинства виявляв величезну цікавість до акторської майстерності та мріяв стати драматургом). Але доля відміряла Едмундові занадто коротке життя. У 26 років він заразився від пацієнтки скарлатиною й через чотири дні помер. Для 12-річного Кароля це було сильним ударом, оскільки за три роки до цього він втратив матір. Вона померла від нефриту в 45-річному віці.
Навіть опинившись у США, Борис Філіпчак підтримував тісні стосунки з братом покійного друга. Відомо, що в 1958-му Кароль, який тоді був у сані єпископа, гостював у Філіпчаків в Америці. А 1978-го лікар приїжджав до Рима, аби привітати Кароля Войтилу з обранням главою католицької церкви.
На початку травня 2001 року в італійському журналі Famiglia Christiana з’явилася ще одна стаття «із заданої теми». Присвячена публікація була спогадам 85-річного професора з Росії Василя Сиротенка: він стверджував, що 1945 року, будучи майором Радянської армії, яка звільнила Краків, урятував від висилки до Сибіру юного Войтилу, зробивши його своїм перекладачем. Сиротенко також запевняв, що мати майбутнього понтифікат була родом із Західної України - нібито він чув про це від самого Кароля. Публікацію блискавично розрекламували в багатьох країнах, після чого наприкінці травня католицьке агентство «Благовест-інфо» з посиланням на CNS повідомило, що біограф Папи вважає розповідь радянського офіцера «цілковитою вигадкою». Найцікавіше в цій історії те, чому Адам Бонецький мовчав майже місяць, поки «безглузда вигадка» гуляла світом, не оминувши й Україну?
… Івану Павлу II Марія Володимирівна писала чотири рази. У своїх листах запевняла понтифікат, що не чекає від нього жодних благ, а хоче лише, аби він знав: в Україні живуть люди, у чиїх жилах також тече кров його матері. Але відповіді так і не дочекалася. Кілька разів жінка зверталася в Нунціатуру Апостольського престолу в Україні з проханням передати листа первосвященику, але знову безрезультатно. Також відомо, що послання, призначене для понтифіка, було передане особисто в руки біографу Папи, але на цьому також все й закінчилося.
Чи одержав Іван Павло II звістку про ймовірне існування його близьких родичок в Україні? Не виключено, що воно загубилося серед стосів кореспонденції, старанно фільтрованої його найближчим оточенням. А воно, як відомо, винятково польське, через що, до речі, понтифіка часто критикують кардинали-італійці, не спроможні, не знаючи польської мови, отримати вичерпну інформацію про ситуацію в кулуарах Апостольського палацу.
Чи не в національній боротьбі за «чистоту польської крові» понтифіка криється загадка небажання поширювати інформацію про найближчих родичів Кароля Войтили? Зокрема про його матір в офіційних джерелах говориться лише те, що Емілія Качуровська народилася на півдні Польщі в містечку Бяла. Це досить дивно з огляду на те, що Папа Римський сам неодноразово згадував про своє українське коріння по материнській лінії. Приміром, будучи в сані єпископа, він повідомив про це в бесіді з українським митрополитом Амвросієм Синішиним. Та й ми, пересічні миряни, під час приїзду первосвященика до Києва та Львова могли переконатися в його чудовому володінні українською мовою.
На жаль, невідомо, що розповідала Каролю про своїх близьких Емілія Качуровська. Якщо припустити, що його мати справді є родичкою сестер із Тернопільщини, стає зрозумілим, чому ні вона, ні її великий син не намагалися розшукати рідню - державний кордон між СРСР і Польщею позбавив їх можливості будь-яких контактів. Та й навряд чи в Кароля, який рано присвятив себе духовному покликанню, був час на мирські справи. У 22 роки, студентом факультету теології Єленойського університету, він вступив до підпільної духовної семінарії, розташованої в резиденції краківського архієпископа. Там майбутній понтифік таємно готувався до священства. В окупованому гітлерівцями Кракові його за це цілком могли стратити...
Тут рано ставити крапку, надто багато питань і мало відповідей.
Чернівці - Тернопіль - Чернівці
Степан КАРАЧКО