АНТИ-ЕСЕЙ НАШВИДКОРУЧ
Оце святкував день народження на Школі журналістики, а умовою продовження навчання там було написання коротенького есею. Ото ми під час гуляння і накатали щось усі разом, виношу на Ваш розсуд:
Оце немає нічого гіршого, ніж чистий аркуш паперу. Сидиш - вперишся в нього і зависаєш таким чином на якийсь проміжок часу.
Ну тепер аркуш вже не пустий, отже, поїхали.
З чого б почати?
(Артем С.)
Есей був парубок моторний і хлопець хоч куди козак.
Любив він їздити на Школи, і журналістику вивчав
Любив фейсбуки, пиво, сало,
Робив релізи й інтерв’ю
Міністрам кримським й бородатим
І часом ще кудись писав.
Але не теє, любі друзі,
В Есеї головне було.
Він був сміливим і веселим
Розумним, чесним, й - недоступним!
Для всіх редакторів блатних.
Його ми любимо за щирість,
За доброту і життєдайність
За кілька років будем пити
В його міністерській реальності...:))
(Світлана О.)
Було й таке...
Від творчих флуктуацій не бачив він фрустрацій,
Він бавився сентенціями і щиро конвергенціями.
Однак харизму хлопця забавило до студій
У школі журналізмів...
Знайшов він там розраду своїх рефлексій диких
В серцях палких дівочих
І там обрав він долю...
Проте було це рік тому, а в цьому році...
(Єва)
Я - не поет. Всього лише журналіст. Всього лише. Тому буду лаконічною. Рада знайомству з тобою, тим паче, що ми однієї крові;-)))). Вважаю себе справжньою українкою, але як і всі вірмени ;-))) трепетно ставлюся до представників цієї нації. Ти хороший, розумний і цікавий хлопець. Бажаю тобі сонця, світла...і...(щоби то ще на «С» написати...?) Може, сексу? Ну, і його теж. А як наслідок діточок, здоров’я і кохання!
(Світлана Ф.)
Борода наче з вати,
Я приїхав вдруге Крим пізнати,
Море, сонце, вічні постулати -
Журналістику зможу я пізнати.
(E-Motrich)
Просто працюю я в піар,
Пишу для Вас свій мемуар,
Для того щоб сказати всім,
Що навчився дуже до сих пір,
Та, не зважаючи на це,
Прийшовши в школу, мов цеце
Побачив філо, взнав софі,
Став демо, кратос і ще це,
Ну як його, - я член громади
Покинувши останню барикаду,
Вбачав в навколищі все те,
Що може думати мале,
Дитинча на порозі життя,
Урок за уроком швидко мине,
Писаки роботу чкурнув навмання.
То ж друзі, на морі, з розумним учителем
Пізнайте мудрість життя через Ваших
Друзів покірних. Не будьте мучителем,
Щоб взнати, де правда, а де їсти каші.
(Тарас І.)
От такий от есей вийшов. Нашвидкоруч. Місяць писали... )
P.S. А як ото перевірити, чи ніхто часом мені платний акаунт на день народження не подарував, га? ;)
Оце немає нічого гіршого, ніж чистий аркуш паперу. Сидиш - вперишся в нього і зависаєш таким чином на якийсь проміжок часу.
Ну тепер аркуш вже не пустий, отже, поїхали.
З чого б почати?
(Артем С.)
Есей був парубок моторний і хлопець хоч куди козак.
Любив він їздити на Школи, і журналістику вивчав
Любив фейсбуки, пиво, сало,
Робив релізи й інтерв’ю
Міністрам кримським й бородатим
І часом ще кудись писав.
Але не теє, любі друзі,
В Есеї головне було.
Він був сміливим і веселим
Розумним, чесним, й - недоступним!
Для всіх редакторів блатних.
Його ми любимо за щирість,
За доброту і життєдайність
За кілька років будем пити
В його міністерській реальності...:))
(Світлана О.)
Було й таке...
Від творчих флуктуацій не бачив він фрустрацій,
Він бавився сентенціями і щиро конвергенціями.
Однак харизму хлопця забавило до студій
У школі журналізмів...
Знайшов він там розраду своїх рефлексій диких
В серцях палких дівочих
І там обрав він долю...
Проте було це рік тому, а в цьому році...
(Єва)
Я - не поет. Всього лише журналіст. Всього лише. Тому буду лаконічною. Рада знайомству з тобою, тим паче, що ми однієї крові;-)))). Вважаю себе справжньою українкою, але як і всі вірмени ;-))) трепетно ставлюся до представників цієї нації. Ти хороший, розумний і цікавий хлопець. Бажаю тобі сонця, світла...і...(щоби то ще на «С» написати...?) Може, сексу? Ну, і його теж. А як наслідок діточок, здоров’я і кохання!
(Світлана Ф.)
Борода наче з вати,
Я приїхав вдруге Крим пізнати,
Море, сонце, вічні постулати -
Журналістику зможу я пізнати.
(E-Motrich)
Просто працюю я в піар,
Пишу для Вас свій мемуар,
Для того щоб сказати всім,
Що навчився дуже до сих пір,
Та, не зважаючи на це,
Прийшовши в школу, мов цеце
Побачив філо, взнав софі,
Став демо, кратос і ще це,
Ну як його, - я член громади
Покинувши останню барикаду,
Вбачав в навколищі все те,
Що може думати мале,
Дитинча на порозі життя,
Урок за уроком швидко мине,
Писаки роботу чкурнув навмання.
То ж друзі, на морі, з розумним учителем
Пізнайте мудрість життя через Ваших
Друзів покірних. Не будьте мучителем,
Щоб взнати, де правда, а де їсти каші.
(Тарас І.)
От такий от есей вийшов. Нашвидкоруч. Місяць писали... )
P.S. А як ото перевірити, чи ніхто часом мені платний акаунт на день народження не подарував, га? ;)