Мустафа ДЖЕМІЛЬОВ: Кримські татари не розглядають українську владу як ворожу
До Вашої уваги черговий цікавий матеріал моєї дружини
З початку року увага всієї України до проблем у Криму знову загострилася. Земельне питання корінного населення півострова - кримських татар - стало однією із головних тем у ЗМІ. Новим поштовхом до публічного обговорення цієї проблеми став заклик прем'єра АРК Василя Джарти до кримських татар звільнити усі самозахоплені землі. Після цього з Криму почали надходити тривожні заяви про можливе кровопролиття у разі примусового виселення людей із їхньої території. Вже зараз очевидно, що кримським татарам необхідно шукати нових шляхів для співпраці з теперішньою владою. І паралельно - шукати підтримки в інших держав. У 21-му столітті кримським татарам доводиться боротися не тільки за землю на своїй історичній батьківщині, а й за збереження мови, освіти, за визнання свого представницького органу (Меджлісу). Про те, як вони збираються й надалі відстоювати свої права і шукати компромісу із новою владою - в ексклюзивному інтерв'ю «Українському Слову» розповів голова Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа ДЖЕМІЛЬОВ.
- Місяць тому голова Ради Міністрів Криму Василь Джарти у відкритому листі до Вас закликав кримських татар звільнити самовільно захоплену землю на півострові. Але вже минулого тижня, після прохання того ж таки Василя Джарти, міська рада Сімферополя виділила землю для будівництва Соборної мечеті. Чи можна, таким чином, тепер вважати, що кримським татарам і місцевій владі нарешті вдалося дійти до компромісу?
- Компромісу як такого поки немає. Є хіба що домовленість про те, що усі проблеми ми будемо вирішувати винятково у мирний спосіб. І конкретні кроки у цьому напрямі уже робляться.
Що ж до справи по мечеті, то наші юристи застерігають, що тут може буде певна загроза. Справа в тому, що якби було щире бажання вирішити це питання, то формулювання мало б бути трохи іншим. Зараз у тій ухвалі, яку прийняла міська рада Сімферополя, говориться - дозволити почати збір документації під будівництво Соборної мечеті за адресою Ялтинська, 22. Але це вже робилося! Уже всі такі погодження відбулися! А зараз виходить, що треба починати узгодження знову... Не виключається, що якесь відомство (лісгосп чи ще якесь наприклад) скаже «ні, я не можу узгоджувати», і це може затягнутися ще на роки.
Прем'єр-міністр Василь Джарти у телефонній розмові запевнив мене, що нічого подібного не буде і упродовж півтора місяці всі погодження з його допомогою будуть проведені. Якщо так, то, звичайно, це викликає велике задоволення. І це буде перший, дуже значний крок для конструктивного діалогу кримських татар із владою.
- Для чого ж тоді прем'єр-міністрові Криму було робити гучну публічну заяву і накаляти ситуацію? Це ж, очевидно, робиться з якоюсь конкретною метою. Можна між собою спокійно домовитися, а можна піти і зробити скандальну заяву у пресі...
- Дійсно, це був не зовсім правильний крок. Тим більше такі питання (земельні) не вирішуються заявою по телевізору... До того ж по земельному питанні кримськотатарського населення ще при уряді Юлії Тимошенко була створена комісія, яка напрацювала свої рекомендації і представила на розгляд Кабінету міністрів план вирішення проблеми. Мова йшла про те, що ті землі, які довгий час не використовуються, можна безболісно передати під житлове будівництво. Але, на жаль, після зміни уряду почали створювати нову комісію. Ми особливо не заперечували. Власне кажучи, ця комісія дійшла до приблизно тих самих висновків, але був потрачений час. Тому заява Джарти про те, що ідіть, або ми будемо застосовувати силу, звичайно, викликала великий подив. Тому і наша реакція відповідна була - про те, що заява не продумана. Слава богу, зараз ми дійшли висновку, що будемо по кожній земельній ділянці детально розбиратися і там, де нема серйозних перешкод для виділення під житлове будівництво, їх виділяти, закріплювати за кримськими татарами.
- Недавно Ви перебували з візитом у Канаді, США і Туреччині. Чи може кримськотатарське населення розраховувати на підтримку цих країн у вирішенні своїх проблем в Україні?
- Наприкінці минулого року була поїздка на запрошення депутата парламенту Канади Бориса Вжесневського. Упродовж тижня в Канаді у мене були зустрічі зі спікерами обох палат канадського парламенту. Вони дуже активно цікавилися проблемами кримських татар. Основна ідея, про яку ми там говорили (і отримали їхню підтримку), це необхідність проведення Всесвітнього форуму по проблемі Криму і кримськотатарського народу. Тому що абсолютно очевидно, що Україні самій дуже важко вирішити цю проблему. Суть ідеї зводилась до того, щоб відомі політики під егідою ОБСЄ випрацювали свої рекомендації для української влади і для країн світового співтовариства для того, щоб дійсно вирішити проблеми кримських татар по відновленню їхніх прав.
Після Канади була поїздка до Сполучених Штатів, де ми також зустрічалася з високопоставленими державними діячами. І теж отримали підтримку у нашій ініціативі.
Що ж до поїздки в Туреччину, то вона була у складі офіційної делегації, яку очолював голова Верховної Ради Володимир Литвин. Мушу сказати, що Литвин під час зустрічі із спікером турецького парламенту, з прем'єр-міністром і президентом сам говорив про необхідність сприяння турецької сторони у вирішенні проблем спорідненого Туреччині кримськотатарського народу. Після того вже в Києві у мене відбулася півторагодинна зустріч з прем'єр-міністром Туреччини Реджепом Ердоганом, де ми обговорювали ці питання.
- Про що Ви домовилися із прем'єром Туреччини? Відомо, що ця країна і так багато допомагає кримським татарам...
- Туреччина напрацьовує програми по вирішенню соціальних проблем кримських татар. Наприклад, діяла програма по тисячі квартир для репатріантів, яка упродовж кількох років була виконана. Зараз ми говорили про необхідність нової програми.
Більший наголос я робив на необхідності відновлення системи освіти на рідній мові. Тому що у нас катастрофічно мало шкіл - зараз їх всього 15, у той час як необхідно приблизно у десять разів більше. Тільки один із десяти дітей шкільного віку може отримувати хоч якусь освіту на рідній мові. Якщо ми не відновимо цю систему - стоїть загроза повного зникнення нації, її русифікація. У цьому питанні ми знайшли розуміння турецької сторони.
У нинішній ситуації, відповідно до розробленої Кабміном програми виділення засобів на вирішення проблем депортованих, у минулому році мало бути 126 мільйонів гривень, а фактично виділили приблизно 43 мільйона. Цього року по проекту цієї програми мало бути приблизно 130 мільйонів, а виділили 23 мільйона. А тільки для того, щоб закінчити одну недобудовану школу, треба 27 мільйонів гривень.
Тому ми турецькому прем'єр-міністрові сказали, що якщо так продовжуватиметься, то можна вважати, що програма вирішення соціальних проблем українською стороною зведена до нуля. І просили його, по-перше, вирішити питання по будівництву шкіл і, по-друге, вирішити програму житлового будівництва. По всіх цих питаннях ми знайшли розуміння. Щоправда, конкретних рішень про те, яку кількість житла побудують, не обговорили. Але прем'єр-міністр сказав, що таку програму вони почнуть.
Що ж до шкіл, то він дав конкретне розпорядження президентові Турецького агентства міжнародного розвитку, щоб до 1 вересня закінчити недобудовану школу, на яку треба 27 мільйонів гривень, а також почати і закінчити одну середню школу в Бахчисараї. Президент цього агентства сказав, що це розпорядження буде виконано обов'язково, але не все залежить від турецької сторони. Він вказав на те, що українська сторона по незрозумілій причині не ухвалює програм допомоги для репатріантів. Наскільки мені відомо, після цього відбулася розмова турецької сторони на цю тему з президентом України Віктором Януковичем, але до цього часу програми турецького Агентства міжнародного розвитку не затверджені. А час іде...
- Як можете оцінити співпрацю з Адміністрацією Президента на даному етапі? До недавнього часу Ви були головою Ради представників кримськотатарського народу при президенті України, але, наскільки відомо, теперішня Адміністрація вирішила змінити формат роботи... Чи ведеться зараз якийсь діалог, щоб відновити цю Раду у її попередньому вигляді?
- Для того, щоб вести діалог з конкретним народом, треба, звичайно, вести діалог насамперед з його законно обраними представниками. У нас є своя система національного самоуправління - Меджліс кримськотатарського народу, який обирається на загальнонаціональному з'їзді. Щоб ввести Меджліс кримськотатарського народу у правове поле України, у 1999 році, після довгих наших вимог, була знайдена формула. Тоді президент Леонід Кучма видав указ із назвою «Про Раду представників кримськотатарського народу». Рада була створена як консультативний орган при президентові. Президент мав можливість приїжджати до Криму, офіційно зустрічатися з лідерами кримськотатарського народу, обговорювати всі проблеми і давати розпорядження.
Але після останніх президентських виборів чомусь ця формула змінилася. Чомусь нова Адміністрація вирішила призначати представників кримськотатарського народу. Причому призначили людей абсолютно далеких від інтересів народу, незрозумілі угруповання... У тому числі угрупування ваххабітського спрямування. Також одне угрупування, яке виступало з провокаційними заявами - про звернення до президента Росії з проханням врятувати кримських татар від політики геноциду зі сторони України... І це було в той момент, коли йшла війна між Грузією і Росією. Це було розцінено як запрошення російських танків на територію України. Тоді багато громадських організацій скликали прес-конференції, щоб назвати їх провокаторами. І раптом оці люди указом президента призначаються представниками кримськотатарського народу. Ми сказали, що в такій компанії ми не будемо працювати, тому що нам доведеться відповідати перед нашими співвітчизниками. Нас ніхто не уповноважував з такими людьми сідати за один стіл. В окремому листі, який ми направили президенту, ми просили його переглянути це рішення. Але, на жаль, до сьогоднішнього дня це питання не переглянуто. І нова Рада представників кримськотатарського народу, яка була призначена президентом, до цього часу не збиралася. Наскільки мені відомо, вони там вже пересварилися між собою на предмет того, хто із них там буде головним.
Ну але зараз, я думаю (і виходжу із пояснень прем'єра Василя Джарти і представника президента в Криму Володимира Яцуби), що, очевидно, буде розглянуте питання про повернення до старого формату зустрічей глави країни з представниками органів кримськотатарського народу. Але в якій формі це буде - чи це буде новий указ або офіційне признання Меджлісу кримськотатарського народу (що, на мій погляд, найбільш прийнятно) - поки не відомо. Але те, що і представник президента, і прем'єр автономії зараз висказуються у дуже такому конструктивному дусі - нас підбадьорює, і ми сподіваємося, що проблеми будуть вирішувати безконфліктно.
- Чи бачите Ви спадкоємність політики Радянського Союзу і сучасної влади в Україні по відношенню до кримських татар?
- Дійсно, політика, направлена на те, щоб вибрати із середовища кримських татар людей, які більше підходять з точки зору керівництва, будуть більш слухняні, в точності співпадає з тією політикою, яку намагався проводити Радянських Союз. Вони теж збирали якихось там людей, казали, що це представники народу, а всі інші національні об'єднання - це антирадянщики, автономісти, які просто зводять наклепи на радянський устрій. А ці вибрані люди, звичайно, підспівували і говорили те, що було угодно радянській владі.
Зараз приблизно таке саме спробували зробити. По-перше, у серпні минулого року створили ними ж самими обрану Раду представників. А потім на місцевих виборах, які одразу після цього проходили, всіма силами намагались підтримати цих людей, щоб ті пройшли у депутати місцевих органів влади. Але це їм не вдалося. Більше 90 відсотків кримських татар, які брали участь в голосуванні, віддали свої голоси за тих кандидатів, які насправді представляли інтереси кримськотатарського народу. Тому ця політика на сьогоднішній день зазнала повного фіаско. І я думаю, вона завжди зазнаватиме фіаско, тому що така справа не пройде з кримськими татарами.
- У свій час Ви були одним із лідерів боротьби з комуністичним режимом. Як сьогодні бачите участь свого народу у боротьбі за утвердження демократії в Україні?
- Ключова відмінність у тому, що ми не розглядаємо українську владу як ворожу. Ми бачимо, що в українській владі є люди, які розуміють устремління народу, намагаються вирішити ці проблеми у дусі демократії. Але є й люди, які абсолютно для нас неприйнятні. Тому ми бачимо своє завдання в тому, щоби консолідуватися з демократично налаштованими людьми (будь там провладна партія або інша), для того, щоби забезпечити рух України у напрямку євроатлантичної інтеграції на шляху до Євросоюзу і демократії.
- Нещодавно Ви заявили про необхідність відновлення національно-територіальної автономії кримських татар. Такі заяви багато хто оцінює як заклики до сепаратизму. Як ви бачите цю автономію?
- Автономна Республіка у 1921 році була створена саме як національно-територіальна автономія, бо на території Криму проживав корінний народ. Хоча вже тоді, в силу політики геноциду і вимушеної еміграції, кримські татари були на своїй території меншістю. Декларація про проголошення цієї автономної республіки так і говорила, що, незважаючи на те, що кримські татари становлять меншість на своїй історичній батьківщині, створення автономії є обов'язковим відшкодуванням за ті страждання, які вони потерпіли при царському режимі. Це при радянській владі була така декларація. Говорилося, що ця автономія має стати факелом для ісламсько-мусульманського світу, щоб показати, як, мовляв, справедливо вирішуються національні питання у новій радянській державі. Правда, факел вийшов не дуже вдалий. Потім почалися репресії, знищення національної інтелігенції, і у 1944 році весь народ був депортований. І оскільки корінний народ був ліквідований, абсолютно логічно, що була ліквідована і автономна республіка.
Далі, після повернення кримських татар, раптом проводиться референдум на предмет створення, по суті, російської автономії. Коли у Верховній Раді України розглядалося питання про затвердження результатів цього референдуму, депутати від Криму так і виступали - мовляв, Крим є тією територією, де найбільш компактно проживають росіяни, тому і необхідно створити автономну республіку. Вона тоді повинна була назватися Автономна Радянська Соціалістична Республіка Крим. Ми, звичайно, були категорично проти цього. По-перше, тому що більше половини корінного народу ще перебувало у місцях депортації. Ми виходили із того, що переселенці із внутрішніх областей Росії не можуть визначати статус нашої національної території.
Тому наші вимоги, власне кажучи, не сьогодні придумані, а були сформульовані ще у післявоєнному національному русі. Це повне повернення кримськотатарського народу на свою історичну батьківщину і відновлення національно-територіальної автономії.
Говорячи зараз про національно-територіальну автономію, ми не обов'язково вимагаємо, що вона має називатися Кримськотатарська. Просто у цій автономії повинні бути елементи, які гарантують і захищають права корінного народу. Передусім однією із офіційних мов на території республіки, так само як і до депортації, має бути кримськотатарська мова. Має бути відновлена система освіти на рідній мові. Повинні бути передбачені механізми і представництва корінного народу у всіх структурах влади, чого, на жаль, зараз немає. Зараз кримські татари становлять приблизно 13% населення в автономії , а в структурах влади, у судовій системі, в правоохоронних органах - не більше 3,5-5%. Такої дискримінації ви ніде у світі зараз не побачите по відношенню до корінного народу. І ми виходимо із того, що поки не буде відновлена оця національно-територіальна автономія, вирішити це питання просто буде неможливо.
А щодо розмов про сепаратизм - це я назвав би спробою звалити з хворої голови на здорову. Кримські татари, навпаки, є саме тією організованою силою, можна сказати єдиною силою, яка активно виступає проти різних сепаратистських тенденцій. У тому числі - проти передачі Криму до складу Росії.
- Ви згадували про Всесвітній форум з питань відновлення прав кримськотатарського народу. На якому етапі зараз перебуває підготовка до цього заходу? Кого з іноземних представників маєте намір запросити і які конкретні рішення, документи плануєте ухвалити?
- Наше уявлення таке: форум має відбутися у рамках ОБСЄ і неодмінно за участю України. Україна має бути зацікавленою у цьому, тому що ті сили, які ми спробуємо залучити з міжнародної спільноти, тільки сприятимуть вирішенню проблем, які Україна в силу обставин, економічного становища, не в змозі вирішити. Ідеться про те, що ми випрацюємо рекомендації як для українського керівництва, так і для різних міжнародних організацій з тим, щоб якнайшвидше вирішити всі проблеми депортованих.
- Вас номінували на Нобелівську премії миру. Як Ви особисто до цього поставилися?
- Знаєте, я б не хотів на цю тему якось говорити. Якщо я скажу, що я недостойний - скажуть, що я роблю із себе якось скромника. Якщо скажу, що як це чудово - скажуть, що от який нескромник, загордився. Я просто можу сказати, що я дуже вдячний тим людям, які висунули мене. Звичайно, якщо б таке сталося - це було б великим зрушенням наших проблем, залучило б увагу широкої громадськості до проблем кримськотатарського народу і до тих принципів, яких ми дотримуємося. Це принципи ненасилля, солідарності, демократії. Ну що ж - вирішувати буде Нобелівський комітет, і будь-яке рішення Нобелівського комітету ми зустрінемо з повагою.
Розмовляла Уляна ЛИБА.