(no subject)
Здавалось, що Він - усюди
що він розкрив тайни буття,
кричить і лементує опозиція,
а він у свої карми пита:
Де ж вона, де ж Та,
чому ховається у манірними образами,
у снах над апокаліптичними головоломками перше місце займа?
чому далека, всюдисуща, зваблена,
чому не з ним вона,
та Всесвіт ж бо її любить,
та й він бажає тільки добра.
Чи ходить на танці, чи в інституті,
уявляв - в державотворчих психологічних структурах,
про його життя, певно, знає Вона,
і час, напевне, вже показатись,
на всі тайни свої отримати відповіді буття.
Чомусь він, думалось, здавалось,
всі найкращі мрії уже здійснив,
світ самодостатній,
і видне місце таємно займа Він,
чи шоу талантів (Джек Горобець - те про що в майспейсі писав “Make Love not War” - ототожнював себе він сам, що образ взятий завдяки Йому невипадково), чи розважальна передача (Новий канал заграв новими алюзіями і барвами),
в усіму бачив образ своїх дій,
і своїх пригод ментальних, сюжетну основу,
він бачив все,
і не бачив Тої,
лиш образи в усьмо щирого прагнення Любові,
лиш мода на блондинок, перефарбованих світотворчим Тобою,
він бачив все - і найкраще з поміж того
це слава Україні,
то з попелу Фенікс,
то світ, відроджений його Любов’ю,
він блукав, він ходив у відповідях і запитаннях,
він мріяв про зустріч із Тою,
він очікував, що його чи кудись привезуть,
він полишив усе, і навіть чуже,
що з іншими варіантами реальності його єднало,
він настроївся тільки на головне,
здавалось, відтепер цей світ, ці образи триватимуть вічно.
Як би Вона тікала,
він всеодно буде гнатись,
в чиєму б образі вона не поставала,
він буде шукати,
“Де б ти не була і скільки часу не відміряла”,
всеодно буде чекати,
на Ту, що перевернула йому свідомість,
на Ту, що буде її кохати,-
[такими мріями він ходив і снив,
Щоправда, мегафон, дві сумки і слухавку навмисне, тільки що, загубив :)
Полишив біля Макдональдсу поруч з «Дякуємо»,
такі символічні ігри Він грав, до інтуїції прислухаючись,
мінералкою Миргородською (там в місті, кажуть, відьом багато) тут же віднайденою, журнали (Реальність Фантастики) полив і з усього полишеного із пляшкою навколо {дежа в’ю чи сон - що зараз на комп’ютері ці строки роблю} урни композицію зробив,
30 кілометрів, чи двадцять, чи десять від Лук’янівської повз Либідську до Дружби народів пройшов,
не пам’ятав (крім романтичних обіцянок) як ходив чи був телепорт,
снив у самогіпнозі,
від власних вражень до ручки дійшов ;)
а, проте, всі ці пригоди були на одне,-
він раз буде вірити,
то Правду він доведе].
сталось так - він опалився на власній Любові,
він готов був себе спопелити,
від вібрацій у чарівному фантастичному видінні,
він уявний послав поцілунок, віднині,
обіцяв вічно любити,
він живий, він безсмертний, він любить
в яких би не було реінкарнаціях, чи світах Він зустріне Її.