неправильно прочитав в френдстрічці "пані пантофлю", пішов гуглити, видало джерело слововживання)

[stefan_blog]

ну да, раз особисто для мене, для моєї натури, любов є бог, а мудрість часто виступала жінкою, то не дивно що одного разу оголосив світому війну недоречній жіночній мудрості, яку вважав надто фанатизованою. Але то таке, мені було 23. а ЗАВЖДИ СУДЯТЬ ПО ЗОВНІШНЬОМУ - ноосфері, психічних моделях дзеркалах, а я існую у двох станах: у баченні себе (ілюзія, звісно), і в чужих дзеркалах оптик та візій( що для них, звісно, істинна істина, вони ж бо рахують по собі). Добре, що після 23 нема довіри ні до внурішнього, ні до зовнішнього боку відзеркалення, так уж сталось. А де нема довіри, там і нема відчуття справжності. Тому оце клоунство. А, до речі, чудова ж цитата про "пані пантофлю":

Павло Тичина - Антистрофа

Грати Скрябіна тюремним наглядачам - це ще не є революція.
Орел, Тризубець, Серп і Молот… І кожне виступає як своє.
Своє ж рушниця в нас убила.
Своє на дні душі лежить.
Хіба й собі поцілувать пантофлю Папи?

(1919-1920)

bonus, орко-фентезійне: