(no subject)
Страшна доля в лейтенанта Кіже: мало тово, шо його фантомно женили, фантомно нагородили царським указом, так ще й фантомно вислали до Сибіру й за нього спустили всі гроші на фантомних блядей й водочку, після чого розжалували в званні до рядового посмертно.
Навіть страшно уявити, якби на місці цеї пустоти була б якась особистість з дивними віражами звітності ін совієт раша..
!
«"Все равно - период т.н. «управляемой свободы» для всех телеканалов сменился с марта 2001 года периодом отката, «закручиванием гаек», несвободой, зависящей не только от самоцензуры, но и от жесткого курирования и «разнарядок» политических хозяев. Наиболее разительно характеризовал, по мнению автора, эти две совершенно разные «позы» отечественной тележурналистики совершенно разный подход наших телеканалов к убийствам Георгия Гонгадзе и Игоря Александрова. Если осенью 2000-го отечественное ТВ получило разрешение на «журналистскую солидарность» с пропавшим Георгием и его коллегами - то оно эту солидарность смогло и вполне профессионально организовать, и вполне профессионально показать на экране" https://detector.media/kritika/article/883/2001-09-20-khvostu-uzhe-ne-nuzhna-sobaka/»
[ звідси]
я давно вже, від часів своїх одіночних параноїдальних інфо-кампаній-2010 (по зоотемі, дорослим дядям це не цікаво), помітив шо по відношенню до «трендів фейсбука/живого щоденника/вкудахтє» живу в якомусь іншому вимірі гугла, бо гуглю зовсім не те про що всі кумекають і розшуковую зовсім не те, що усім цікаво (ото матеріал «Факультативне Трампознавство» на bitter_onion чи передруки документів КГБ про Гельсингську Спілку - кому то цікаво? Зовсім іншим психічним інфожиттям живе люд, особливо на протязі 8 років розвитку міфозради й зрадомілфи). Так от, нещодавно переходами нагуглюваного трапилась мені статтейка 2001-ого на detector.media про еволюцію української журналістики й там,зокрема, згадувалось про солідарність українських журналюг довкола теми Гонгадзе (це якраз час коли журналістська професія посіла у свідомості суспільства дуж значну роль, принаймні, у прозахідній частині «психосфери»), у той самий час як журналіста ТРК «ТОР»(опа, цікава давня назва Словянська,треба додати до апофенічного списку коміксних натягувань смислів,-оффтоп) масштабно «не розкручували», і зрозуміло чому: позиції багатовекторного Кучми підгнивали, на «плівках Мельниченка» розкрутили на Заході скандал по «комплексам Кольчуга» навіть не піддаючи сумніву монтажну природу тої творчості (сам скандал став ще одним інгридієнтом формування думки про нас у світових обивателів, для яких більша частина перших знайомств зі словом «Юкрейн» асоціювалася з Чорнобилем, ніби це особисто ми ним порчені, а не експериментальні нахили радянських деміургів), а на зміну Кучмі йшла вже «православно-духовна» зміна із спайки бандосів з ментосами: Главой Донецкой ОГА тогда был Виктор Янукович, областным прокурором - Виктор Пшонка.
Все як в пострадянщині, в Білорусі у ті часи теж було повно корупційних скандалів й зниклих журналістів
[ отсюда]